Богомолець Олександр Олександрович (1881—1946)—видатний український науковець-біолог. Освіту здобував на юридичному факультеті Київського університету, потім перевівся на медичний факультет. Завершив навчання в Новоросійському університеті. У 1909 р. захистив докторську дисертацію. З 1929 р. — академік ВУАН, впродовж 1930—1946 рр. президент АН УРСР. З 1932 р. — академік АН СРСР. З 1944 р. — дійсний член Академії медичних наук. Засновник Інституту експериментальної біології. Фундатор школи патофізиків.
Гречуха Михайло Сергійович (1902—1976)— радянський державний і партійний діяч, родом з Черкащини. З 1926 р. член Компартії. У 1936 р. закінчив Харківський автодорожній інститут. У 1938—1939 рр. був першим секретарем Житомирського обласного і міського комітетів КП(б)У. В 1939—1961 рр. — член Політбюро (з 1953 р. — Президії) ЦК КП(б)У. У 1939—1954 рр. — голова Президії Верховної Ради УРСР. У 1954—1959 рр. — перший заступник, а в 1959—1961 рр. — заступник голови Ради міністрів УРСР. У 1962—1966 р. — радник при Раді міністрів УРСР. У 1956—1961 рр. — кандидат у члени ЦК КПРС, депутат Верховної Ради УРСР 1—5 скликань. З 1966 р. — персональний пенсіонер. Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі.
Довженко Олександр Петрович (1894—1956)— кінорежисер та письменник. Фундатор українського кінематографу. Навчався в Глухівському учительському інституті, який закінчив у 1914 р. Надалі здобував освіту в Українській академії мистецтв. Як режисер працював: на Одеській кіностудії впродовж 1926—1928 рр.; Київській кіностудії — 1929—1941 рр.; «Мосфільм» — з 1946 р. Зняв фільми: «Звенигора», «Арсенал», «Земля», «Щорс» та цілий ряд інших. Автор документальних фільмів: «Битва за нашу Радянську Україну» та «Перемога на Правобережній Україні». Як письменник відомий за працями: «Мати», «Перед боєм», «Воля до життя», «Потомки запорожців»; кіноповістями: «Зачарована Десна», «Поема про море».
Кириченко Олексій Іларіонович (1908—1975)— радянський партійний і державний діяч, родом із Херсонщини. З 1930 р. — член КПРС. У 1936 р. закінчив Азово-Чорноморський інститут інженерів-механіків соціалістичного землеробства. З 1938 р. працював в апараті ЦК КП(б)У. Під час Другої світової війни був членом військових рад низки фронтів, генерал-майор. З 1944 р. був секретарем ЦК КП(б)У по кадрах, а в 1945—1949 рр. — першим секретарем Одеського обласного і міського комітетів КП(б)У. З 1949 р. знову працював у ЦК КП(б)У на посаді другого секретаря, а в 1953—1957 рр. — першого секретаря ЦК КП України. У 1957 р. переїхав до Москви, де до 1960 р. працював на посаді секретаря ЦК КПРС. З 1960 р. — перший секретар Ростовського обласного комітету Компартії, пізніше — на господарській роботі. Останні роки прожив у Москві.
Корольов Сергій Павлович (1906—1966)—науковець, винахідник, конструктор ракетно-космічних систем, засновник радянської космонавтики. З 1920 р. — старший інженер ЦАДІ. В 1931 р. став одним із засновників Групи вивчення реактивного руху; очолив його в 1932 р. В 1934 р. очолив відділ реактивних літальних апаратів Реактивного інституту. В 1937 р. був заарештований та потрапив до таборів ГУЛагу; звільнений в 1938 р. 1941946 рр. — заступник головного конструктора в одному із військових конструкторських бюро. У повоєнний час розробляв балістичні ракет, ракетоносії пілотованих космічних кораблів «Восток» і «Восход», які здійснили перші польоти в космос.
Коротченко Дем’ян Сергійович (1894—1969)— радянський партійний і державний діяч, родом із Сумщини. З 1918 р. — член компартії. У 1920—1930 рр. перебував на відповідальних партійних посадах: у 1924 р. — секретар Чернігівського, а в 1925—1928 рр. — Первомайського окружних комітетів КП(б)У. В 1928—1930 рр. навчався у Москві на курсах марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б). У 1934—1936 рр. займав посаду першого секретаря Бауманського, потім — Первомайського районних комітетів партії в Москві. В 1936—1937 рр. був секретарем Московського обласного комітету ВКП(б), у 1937 р. — першим секретарем Західного, а в 1937—1938 рр. — Дніпропетровського обласного комітетів партії. В 1938—1939 рр. перебував на посаді голови Раднаркому УРСР, у 1939—1947 рр. — секретаря ЦК КП(б)У. В роки війни був одним із організаторів партизанського руху в Україні. Протягом 1947—1954 рр. був головою Ради міністрів УРСР, а з січня 1954 р. до квітня 1959 р. — головою Президії Верховної Ради УРСР.
Лисенко Трохим Денисович (1898—1976)— радянський науковий діяч агрономічної та біологічної науки, родом з Полтавщини. У 1921—1925 рр. працював на Білоцерківській селекційній станції. Після закінчення (в 1925 р.) Київського сільськогосподарського інституту протягом 1925—1929 рр. завідував відділом селекції бобових культур Гянджинської селекційної станції. У 1929—1938 рр. працював у Всесоюзному селекційно-генетичному інституті в Одесі: старшим спеціалістом, з 1934 р. — науковим керівником і директором. У 1934 р. був обраний дійсним членом ВУАН, а в 1935 р. — Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В. Леніна (ВАСГНІЛ). У 1938 р. переїхав у Москву на посаду наукового керівника експериментальної науково-дослідної бази АН СРСР «Горки Ленінські». У 1938—1956 рр. і 1961—1962 рр. — президент ВАСГНІЛ. У 1939 р. обраний дійсним членом АН СРСР. В 1940—1965 рр. — директор Інституту генетики АН СРСР. З 1966 р. — завідувач лабораторії в експериментальній базі «Горки Ленінські». Протягом 1937—1966 рр. був депутатом Верховної Ради СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1945 р.), кавалер восьми орденів Леніна, тричі лауреат Сталінської премії (1941, 1943, 1949 рр.).
Хрущов Микита Сергійович (1894—1971)— радянський державний і партійний діяч, родом з Курської області. З 1908 р. працював на шахтах Донбасу. В компартії з 1918 р. У 1922—1925 рр. навчався на робітничому факультеті при Юзівському гірничому технікумі (м. Донецьк). В 1923—1926 рр. був секретарем Петрово-Марійського районного комітету КП(б)У, у 1926—1928 рр. — заступником секретаря Сталінського окружного комітету, а в 1928—1929 рр. — заступником секретаря Київського окружного комітету КП(б)У. В 1929—1931 рр. навчався в Промакадемії в Москві. У 1931—1932 рр. був секретарем Бауманського і Краснопресненського районних комітетів ВКП(б), у 1932—1934 рр. — секретарем Московського міського комітету, в 1934—1935 рр. — другим секретарем Московського обласного комітету і першим секретарем Московського міського комітету ВКП(б). З березня 1935 р. до січня 1938 р. займав посаду першого секретаря Московського обласного і міського комітетів ВКП(б). У 1938—1949 рр. (з перервою у 1947 р.) був першим секретарем ЦК КП(б)У, а в лютому 1944 — грудні 1947 рр. — водночас і головою Раднаркому УРСР. Під час війни був членом військових рад Київського особливого військового округу, Сталінградського, Південного, Воронезького, 1-го Українського фронтів. У грудні 1943 р. був відкликаний з України на посаду першого секретаря Московського обласного комітету і секретаря ЦК КПРС. У вересні 1953 р. став першим секретарем ЦК КПРС, а з березня 1958 р. паралельно очолював і Раду міністрів СРСР. У жовтні 1964 р. за рішенням пленуму ЦК КПРС був звільнений з обох посад і вийшов на пенсію.
ЛЕКЦІЯ 21.