11 березня 1985 р.— позачерговий пленум ЦК КПРС. Обрання
М. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС. Початок перебудови.
Травень 1985 р.— прийняття заходів по боротьбі з пияцтвом і алкоголізмом.
26 квітня 1986 р.— катастрофа на Чорнобильській АЕС.
8 грудня 1987 р.— договір СРСР і США про ліквідацію ракет середньої та короткої дальності.
Літо 1988 р.— відзначення 1000-ліття Хрещення Русі-України.
Лютий 1989 р.— установчий з’їзд Товариства української мови ім. Т. Шевченка.
Липень 1989 р.— страйк шахтарів Донбасу та Західної України.
Вересень 1989 р.— виникнення наймасовішої громадсько-політичної організації в Україні — Народного руху України.
Осінь 1989 р.— початок оксамитових революцій в східній Європі і розпаду світової системи соціалізму.
16 липня 1990 р.— прийняття Верховною Радою УРСР «Декларації про державний суверенітет України».
18 березня 1990 р.— вибори до Верховної Ради України та місцевих Рад. Демократичний блок здобув чверть мандатів.
1990 р. — підписання М. Горбачовим та лідерами великих держав у Парижі «Хартії для нової Європи», що нарешті поклало край холодній війні.
31 липня 1991 р.— припинення існування Варшавського договору.
19—21 серпня 1991 р.— путч в Москві. Створення і падіння ДКНС.
24 серпня 1991 р.— проголошення Верховною Радою України
Акта про державну незалежність України.
1 грудня 1991 р.— всенародний референдум на підтвердження Акта про державну незалежність України і вибори президента України. Президентом України обрано Л. Кравчука.
8 грудня 1991 р.— ліквідація СРСР та укладення Україною, Росією і Білоруссю Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).
Словник термінів
«Перебудова» — історичний період в історії СРСР, що тривав з 1985 по 1991 рр., і характеризувався корінною ліберальною трансформацією суспільного устрою та громадського життя Радянського Союзу, і мав наслідком ліквідацію соціалістичної системи та розпад СРСР.
«Гласність» — одна зі складових частин політики «перебудови», що передбачала реалізацію права на свободу слова і характеризувалася в цей період вільним висвітленням та обговоренням всіх суспільних явищ.
Політичний плюралізм — це визнання множинності соціальних інтересів та способів їх виразу у політиці, показник та результат зрілості процесу становлення демократичної політичної системи.
Політична еліта — вища, самостійна і привілейована група людей, що концентрує в своїх руках владу і забезпечує прийняття основних політичних рішень.
Громадські організації та рухи — добровільні масові об’єднання громадян, що виникають внаслідок їхнього вільного волевиявлення на основі спільних інтересів та завдань.
Демонстрація — публічне вираження громадських вимог солідарності або протесту, шляхом організації масових мітингів.
Політична партія — організована група однодумців, що представляє інтереси частини народу і має за мету їх реалізацію шляхом завоювання державної влади або участі у її здійсненні.
Опозиція — протидія, опір, протиставлення своїх поглядів, своєї політики іншим поглядам й іншій політиці.
Путч — специфічна форма збройної боротьби за владу, яка спирається на військових, частину армії, які виступають безпосереднім інструментом захоплення влади або засобом психологічного тиску на уряд.
Референдум — всенародне голосування з метою виявлення громадської думки для прийняття остаточного рішення щодо державних законів та інших питань загальносуспільного значення.