Горбачов Михайло Сергійович (нар. 1931 р.) — партійний і державний діяч СРСР. 1955 р. закінчив МДУ. З 1955 р. по 1970 р. займає різні партійні посади на Ставропіллі. З 1971 р. член ЦК КПРС, у 1978 р. секретар ЦК КПРС з питань агропромислового комплексу. З 1980 р. Член Політбюро ЦК КПРС. Генеральний секретар ЦК КПРС (з 1985 р.), Президент СРСР (з 1990 р. по 1991 р.). Автор і ініціатор курсу на перебудову.
Єльцин Борис Миколайович (1931—2007) — партійний і державний діяч. У 1960—1980-х рр. на партійній і господарській роботі у Свердловській області. У 1985 р. Голова московського міському КПРС. У 1990 р. голова Верховної ради РСФСР. Президент Росії (1991—1999). Уособлював радикально-реформаторське крило в Росії, політичний суперник М. Горбачова. У боротьбі за владу сприяв розвалу СРСР.
Кравчук Леонід Макарович (нар. 1934 р.) — партійний і державний діяч. У 1958 р. закінчив Київський державний університет. У 1958—1960 рр. викладач Чернівецького фінансового технікуму. З 1960 рр. на лекційно-партійній роботі. З 1970 р. по 1978 р. працював в апараті ЦК КПУ. У 1988—1990 рр. завідувач ідеологічного відділу, згодом секретар ЦК КПУ. У 1990 р. член Політбюро ЦК КПУ. Голова Верховної Ради України (1990). Президент України (1991—1994). Зіграв величезну роль у проголошенні та становленні незалежної української держави.
Чорновіл В’ячеслав Максимович (1937—1999) — борець за незалежну Україну, суспільно-громадянський та державно-політичний діяч. Закінчив КДУ. Започаткував національно визвольний рух. Активно боровся за національно-культурні та громадянські права народу України. У 1965 р., 1967—1969 рр.; 1972—1979 рр.; 1980—1985 рр. за свою політичну і правозахисну діяльність перебував в ув’язненні і засланні. Голова львівської обласної ради і облвиконкому у 1990—1992 рр. Член Великої Ради Руху, а з 1992 р. голова Народного Руху України. З 1990 р. був народним депутатом Верховної Ради України.