У кінці ХVІІІ — першій половині ХІХ ст. ідеї національного відродження поступово утверджуються й на західноукраїнських землях. З часом тут з’являються передові люди, які починають відкрито ставати на захист українських національних інтересів. Їхня поява була тісно пов’язана з діяльністю перемишльського культурно-освітнього гуртка, заснованого в 1816 р. Особливо виділявся І. Могильницький, який у «Граматиці» та «Відомості о руським язиці» переконливо доводив, що українська мова є окремою, реальною східнослов’янською мовою, поширеною на східних і західних українських землях. Активними учасниками цього гуртка були Й. Лозинський та Й. Левицький.
Відомим діячем національного руху на Закарпатті був греко-католицький священик М. Лучкай, автор «Граматики слов’яно-руської».
На початку 30-х рр. ХІХ ст. центром національно-культурного життя в Галичині стає Львів. У 1833 р. троє друзів, які були студентами Львівського університету і водночас вихованцями греко-католицької духовної семінарії: М. Шашкевич, І. Вагилевич і Я. Головацький — заснували напівлегальне демократично-просвітницьке та літературне угруповання «Руська трійця», яке проіснувало до 1837 р. Головне завдання вони вбачали у піднесенні ролі та авторитету української («руської», що для галичан означало української) мови, розширенні сфери її вжитку і впливу, прагненні «підняти дух народний», просвітити народ, сприяти пробудженню його національної свідомості. Члени гуртка видали рукописний збірник власних поезій та перекладів під назвою «Син Русі» (1833 р.), «Зоря» (1834 р.). У 1836 р. М. Шашкевич видав підручник для молодших школярів — «Читанку» (термін «читанка» належить М. Шашкевичу), написаний живою розмовною українською мовою.
Наприкінці 1836 р. світ побачила «Русалка Дністрова», зміст якої складають ідеї визнання єдності українського народу, розділеного кордонами різних держав, сприятливе ставлення до суспільних рухів та прославлення народних ватажків, пропаганда ідей власної державності та політичної незалежності. «Русалка Дністрова» стала підсумком і своєрідним піком діяльності «Руської трійці».
У травні 1848 р. у Львові виникає перша в Західній Україні українська політична організація — Головна Руська Рада на чолі з єпископом Г. Яхимовичем, а згодом М. Куземським. Вона вимагала утворення української автономії у Східній Галичині, проголошувала, що українці Галичини і Наддніпрянщини — єдиний народ, доводила, що українці в минулому мали свою державність, культуру, мову, право та ін. Свідченням активізації суспільно-політичного життя в краї було видання першої у Львові газети українською мовою — «Зорі Галицької» (1848—1852 рр.), започаткування у Львівському університеті кафедри української мови (1849 р.).
Середина ХІХ ст. характеризується тим, що українська спільнота здобула свій перший досвід парламентаризму. Так, у липні 1848 р. було скликано австрійський парламент, де інтереси українців представляли 39 депутатів.
Отже, кінець ХVІІІ — перша половина ХІХ ст. — один із періодів українського національного відродження на західноукраїнських землях. У цей час зросла національна свідомість українців, інтерес до власної історії, мови, літератури. Значних успіхів досягла українська культура. Національно-визвольний рух із культурно-просвітницького переріс у політичний, поставивши на порядок денний гасла самостійності України.