Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879—1953) — радянський партійний і державний діяч. З 1898 р. учасник соціал-демократичного руху. За революційну діяльність зазнав переслідувань від царизму. У 1917—1922 рр. —нарком у справах національностей, водночас у 1919—1922 рр. — нарком державного контролю. У 1922 р. був обраний генеральним секретарем ЦК РКП(б). Проводив курс на форсовану індустріалізацію і примусову колективізацію селянства. Організатор масових репресій у країні. З 1941 до 1953 рр. — Голова Ради народних комісарів (ради міністрів) СРСР. У роки німецько-радянської війни — Голова Державного комітету оборони, Верховний головнокомандувач Збройних Сил СРСР, генералісимус СРСР.
Скрипник Микола Олексійович (1872—1933) — державний і громадський діяч. Один з організаторів створення КП(б)У, член її ЦК (1918). З липня 1921 р. — нарком внутрішніх справ УСРР. У1922—1927 рр. — нарком юстиції та генеральний прокурор УСРР, у 1927—1933 рр. — нарком освіти УСРР. З лютого 1933 р. — заступник голови РНК УСРР і голова Держплану УСРР. В 1925—1929 і 1931—1933 рр. — член ЦВК СРСР, у 1927—1929 рр. — голова Ради Національностей СРСР. У червні 1933 р. на пленумі ЦК КП(б)У звинувачений у «націоналістичних збоченнях», що підштовхнуло його до самогубства.
Шумський Олександр Якович (1890—1946) — партійний та державний діяч. Один з лідерів лівої течії УПСР, що в 1919 остаточно оформилася в УКП(б). Після її саморозпуску (1920) — член КП(б)У, а згодом — член її ЦК. В 1924—1927 рр. — нарком освіти УСРР. У лютому—березні 1927 р. на об’єднаному пленумі ЦК і ЦК КП(б)У звинувачений у «націоналістичному ухилі». У 1931—1933 рр. — голова ЦК профспілок працівників освіти, член президії ВЦРПС. У 1933 р. засуджений до 10 років виправно-трудових таборів, з 1935 р. — на засланні. Загинув у Саратові.