Імунній системі (ІС) належить велика роль в забезпеченні специфічних механізмів реактивності організму. Вона підтримує антигенний гомеостаз, генетичну індивідуальність організму.
Імунологія спершу виникла як вчення про імунітет до інфекцій, а тепер вивчає, перш за все, молекулярні та клітинні механізми імунної відповіді, а також його роль при різних патологічних станах організму. Зміни в ІС можуть проявитися її недостатністю (автоімунні, лімфопроліферативні захворювання), гіперфункцією (виникнення гіперергічних процесів реагінового, цитолітичного, імунокомплексного, власне клітинного типів).
Розлади ІС є важливою ланкою в патогенезі багатьох захворювань, що необхідно враховувати в патогенетичному лікуванні цих хвороб.
Частота алергічних захворювань за останні роки значно зросла, особливо в економічно розвинутих країнах та країнах з несприятливою екологічною ситуацією. За прогнозами ВООЗ у ХХІ столітті алергічні захворювання займуть провідне місце. До основних причин росту цих захворювань належать: екологічне забруднення, соціальні фактори, стресові стани, застосування вакцин і сироваток, зростання частоти контакту людини з новими хімічними засобами, в тому числі і медикаментами та іншими факторами, які змінюють імунологічну реактивність організму.
Проблема алергії – одна з найважчих задач сучасної медицини через свою комплексність і міждисциплінарність.
Сучасна «епідемія» алергій є результатом антропогенної дії, внаслідок якої порушився антигенний склад оточуючого середовища і зросла кількість штучно створених речовин, до яких не адаптовані захисні механізми людини.
Вивчення механізмів різних алергічних реакцій проводилося, головним чином, на підставі експериментального вивчення анафілаксії й алергії.
Проблема алергії – одна з найважчих задач сучасної медицини через свою комплексність і міждисциплінарність.