Питання оцінки ризику виникнення аварій на виробництві сьогодні, як ніколи, є актуальним. У країні вводяться в дію нормативні акти, гармонізовані з європейськими. Формується єдиний підхід до оцінки професійних ризиків. Не випадково у зв’язку з проведенням Всесвітнього дня охорони праці в поточному році згідно з рекомендацією МОП темою оголошеної акції обрано «Управління професійними ризиками».
З часу набрання чинності Закону «Про об’єкти підвищеної небезпеки» Держпромгірнагляд і МНС України ведуть облік об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН) і контролюють заходи щодо їх безпечної експлуатації. Кількість ОПН в Україні становить близько 6000 одиниць, ці об’єкти належать приблизно 2500 суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність у 10 основних галузях національної економіки. У металургійній галузі сьогодні існує близько 70 ОПН. Згідно з вимогами НПАОП 0.00-6.22-02 «Порядок декларування ОПН» суб’єкти господарювання розробляють для ОПН декларацію безпеки. При цьому для об’єктів I класу небезпеки декларація повинна включати оцінку рівня ризику виникнення і розвитку аварій, яка виконується відповідно до Методики визначення ризиків і їх прийнятних рівнів для декларування безпеки ОПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 637 від 04.12.2002 р. (додаток 8).
Методика визначає порядок проведення аналізу небезпеки та оцінки ризику об'єктів підвищеної небезпеки, установлює методичні принципи, терміни і поняття аналізу ризику, визначає критерії прийнятних ризиків та їх рівні.
Методика призначена:
· для розробки декларації безпеки об'єктів підвищеної небезпеки;
· для прийняття рішень щодо розташування та експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;
· для розробки заходів щодо запобігання аварій та підготовки до реагування на них;
· для визначення обсягу відповідальності та страхових тарифів при страхуванні цивільної відповідальності суб'єктів господарської діяльності за шкоду, що може бути заподіяна аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" та Закону України "Про страхування".
Методика може застосовуватися також для оцінки рівня ризику й експертизи рішень з безпеки потенційно небезпечних об'єктів, у тому числі під час:
· розробки нових технологій та конструювання обладнання;
· проектування та розташування нових виробництв;
· реконструкції діючих виробництв;
· експертизи діючих виробництв і тих, що реконструюються та проектуються;
· розробки планів локалізації та ліквідації аварій;
· організації страхового захисту майна підприємств;
· розгляду конфліктів між суб'єктом господарської діяльності, що експлуатує чи планує експлуатацію потенційно небезпечного об'єкту, та будь-якими зацікавленими сторонами, для яких аварії на об'єктах підвищеної небезпеки можуть мати негативні наслідки.
Методика призначена для фахівців у галузі промислової безпеки та охорони праці, керівників і фахівців підприємств, а також для фахівців органів виконавчої влади, що регулюють відносини в сфері діяльності об'єктів підвищеної небезпеки, відповідно до вимог Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки". Методика є основою для розробки відомчих або галузевих керівних документів з проведення аналізу ризику об'єктів підвищеної небезпеки відповідно до їх специфіки.
У Методиці застосовуються такі терміни та їх визначення:
Аналіз ризику аварії – процес виявлення небезпек і оцінки ризику аварії на об'єктах підвищеної небезпеки для людей, їх майна та довкілля.
Небезпека аварії – загроза, можливість заподіяння збитків людині, майну і (чи) довкіллю внаслідок аварії на об'єкті підвищеної небезпеки.
Об'єкт "турботи" - реципієнти, негативний вплив аварій, на які створює небезпеку для життєдіяльності населення та для довкілля і зачіпає інтереси громадськості.
Оцінка ризику аварії – процес визначення ймовірності та вагомості наслідків реалізації небезпек аварій для здоров'я людини, майна і довкілля.
Прийнятний ризик – ризик, який не перевищує на території об'єкта підвищеної небезпеки і за його межами гранично допустимого рівня.
Ризик – ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території об'єкта підвищеної небезпеки та/або за його межами.
Основними кількісними показниками ризику аварії є:
· індивідуальний ризик – імовірність загибелі людини, що знаходиться в даному регіоні, від можливих джерел небезпеки об'єкта підвищеної небезпеки протягом року з урахуванням імовірності її перебування в зоні ураження;
· територіальний ризик – імовірність загибелі протягом року людини, яка знаходиться в конкретному місці простору, від можливих джерел небезпеки об'єкта підвищеної небезпеки;
· соціальний ризик – імовірність загибелі людей понад певну кількість (або очікувана кількість загиблих) у даному регіоні протягом року від можливих джерел небезпеки об'єкта підвищеної небезпеки, з урахуванням імовірності їх перебування в зоні ураження.
· збитки від аварії – втрати (збитки) у виробничій і невиробничій сфері життєдіяльності людини, шкода довкіллю, заподіяні в результаті аварії на об'єкті підвищеної небезпеки й обчислювальні в грошовому еквівалент.