Після закінчення побудови шкал на поле графіка наносять добре помітні точки, якими позначають пари чисел „w–М” або „w–N” з табл. 4.1. Наприклад, для побудови кривої крутного моменту М за даними табл.4.1 виконують такі дії:
а) з першого рядка табл. 4.1 виписують числові значення w= 120 рад/с і М = 0,620 кН.м, після чого на поле графіка наносять точку на перетині вертикальної лінії, яка проходить через значення w= 120 рад/с і горизонтальної лінії, яка проходить через значення М = 0,620 кН.м. На перетині цих ліній ставлять точку;
б) аналогічним чином виписують числові значення wі М з другого рядка табл. 4.1, після чого на поле графіка наносять другу точку;
в) процедуру повторюють до самого нижнього рядка таблиці включно.
Після нанесення останньої точки їх з’єднують за допомогою лекала плавною лінією крутного моменту , яка являє собою ЗШХ двигуна за крутним моментом.
Відрізки лінії, які мають малу кривизну, слід проводити за допомогою гнучкої лінійки. Цю роботу виконують удвох: один ставить лінійку ребром на аркуш паперу і згинає її таким чином, щоб вона проходила біля нанесених точок; а другий проводить олівцем лінію під цю зігнуту лінійку.
Причому ЗШХ може не зовсім точно проходити через всі без винятку точки, бо кожна з них (точок) обтяжена деякою випадковою похибкою обчислення. Але великих відхилень лінії від розрахункових точок не повинно бути – їх поява свідчить про низьку культуру виконання обчислень або про помилки при обчисленнях.
Аналогічним чином будують і лінію ЗШХ двигуна за потужністю. Для цього з табл. 4.1 послідовно виписують пари чисел wі , за якими будують точки і лінію потужності .
Насамкінець на вільному місці поля графіка у вигляді таблички записують числові значення основних характерних точок ЗШХ:
▪ номінальної потужності двигуна ;
▪ номінальної швидкості обертання колінчастого вала двигуна ;
▪ максимального значення крутного моменту ;
▪ швидкості обертання колінчастого вала , при якій спосте-рігається максимальне значення крутного моменту .