Американський структуралГзм —див.ДескриптивГзм. - раздел Образование, Загальне мовознавство. Підручник Аморфні Мови(Грец. Атогріїоз — Безформний) — Мови, Як...
Аморфні мови(грец. атогріїоз — безформний) — мови, які не мають афіксів і тому виражають відношення між словами за допомогою поєднання слів між собою способом прилягання або за допомогою службових слів. Синоніми: кореневі мови, ізолюючі мови.
Аналітйзм(грец. апаїузіз — розклад, розчленування) —типологічна ознака мовної структури, що виявляється в роздільному вираженні лексичного і граматичного значень слова.
Аналітичні мови— мови, яким властива тенденція до окремого (аналітичного) вираження лексичних і граматичних значень (лексичне значення виражається повнозначними словами, а граматичне — службовими словами, порядком слів, інтонацією).
Аналогія(грец. апаІо§іа — відповідність) — процес формального і/або семантичного уподібнення однієї мовної одиниці до іншої.
Антиномії(грец. апііпотіа) — протилежні начала, внутрішні суперечності мови, боротьба між якими призводить до її змін.
Антоніми(грец. апіі — проти і бпута — ім'я) — різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення.
Антропоцентризм(грец. апііігброз — людина і лат. сепігит — осереддя) — мовознавчий напрям, який мовні явища розглядає через призму людського чинника і вивчає мову з метою пізнання її носія —людини.
Короткий термінологічний словник
Апостеріорні мови(лат. а розіегіогі— з наступного; залежно від досвіду) — штучні мови, створені за зразком природних мов.
Апріорні мови(лат. а ргіогі— з попереднього; незалежно від досвіду) — штучні мови, позбавлені зв'язку з природними.
Ареальна лінгвГстика(лат. агеа — площа, простір) — розділ мовознавства, який на основі методу картографування мовних явищ вивчає їх територіальне поширення. Синоніми: лінгвогеографія, просторова лінгвГстика.
Артикуляцїйно-акустйчні прийоми— прийоми вивчення звуків у фізіологічному (артикуляція — місце і спосіб творення звуків) і фізичному (участь голосу і шуму, тембр, тон тощо) аспектах.
Архетйп(грец. агсЬеіуроп — прообраз) —- див. Прафбрма.
Архісема(грец. агсл/ — префікс, що означає головний, старший, і зета — знак) — сема, спільна для певного лексико-семантичного поля чи тематичної групи лексики.
Архіфонема(грец. агсл/ — головний, старший і фонема) — абстрактна фонологічна одиниця, яка конструюється на основі сукупності диференційних ознак, спільних для двох фонем у позиції їх нейтралізації.
Асиметричний дуалГзм мовного знака— непаралельність плану вираження і плану змісту мовного знака, суть якого полягає в тому, що позначувальне прагне мати інші значення, а позначуване (значення) прагне виразитися іншими знаками.
Асиміляція(лат. аззітіїаііо — уподібнення) — артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення.
Асоціативний експеримент—психолінгвістичний експеримент, суть якого полягає в анкетуванні мовців для виявлення асоціацій (реакцій), які в них викликають мовні одиниці (стимули).
Аспектолбгія(лат. азресіиз — зовнішній вигляд і Іб£оз — слово, вчення) — розділ граматики, який вивчає дієслівний вид і всю сферу видових і суміжних із ними значень, що мають у мові те чи інше вираження.
Атомізм(грец. аіотоз — неподільний) — дослідницький підхід, за якого окреме явище мови вивчається незалежно від інших, без врахування його системних зв'язків у структурі мови.
Атрибут —див. Означення.
Афазія(грец. арЬазіа — оніміння) — повна або часткова втрата здатності говорити або розуміти мову внаслідок ураження мовних центрів.
Афікс(лат. аШхиз — прикріплений) — службова морфема, приєднана до кореня, яка виражає граматичне і словотвірне значення.
Афіксація — спосіб словотворення за допомогою афіксів.
БагатомГрні опозиції фонем— опозиції, в яких спільні ознаки двох фонем повторюються в третій фонемі.
Безеквівалентна лексика— слова певної мови, що позначають специфічні явища культури і не мають однослівного перекладу на іншу мову.
Білатеральнатеорія знака— теорія, згідно з якою знак є двосторонньою одиницею, що має план вираження і план змісту.
Білінгвізм(лат. Ьі, від Ь/'з — двічі і Гт£иа — мова) — практика індивідуального або колективного використання двох мов у межах однієї державної чи соціальної спільноти у відповідних комунікативних сферах.
Короткий термінологічний словник
Біт (англ. Ьіпагу — двійковий і б\&ії — знак, цифра) — одиниця вимірювання кількості інформації в двійковій системі.
Біхевіоризм(англ. Ьеіїачіоиг— поведінка) — система поглядів на суть і функції мови, яка бере свій початок в одному з напрямів психології, в основі якого лежить розуміння поведінки людини як сукупності рухових, вербальних та емоційних реакцій на певні стимули і заперечення свідомості як предмета психологічного дослідження.
Борейська теорія —див. Ностратйчна теорія.
Варіант фонеми— конкретний звук, в якому реалізується фонема; представник, маніфестант фонеми. Синонім: алофон.
Висловлення— одиниця мовлення, побудована за законами відповідної мови; речення, що розглядається в комунікативному аспекті.
ВГльне варіювання мовних одиниць— стан мовних одиниць, коли вони трапляються в тому самому оточенні і при цьому не розрізняють значень.
Вільний асоціативний експеримент— методика психолінгвістичного опитування (анкетування), за якої реципієнти відповідають на сло-во-стимул одним словом, яке першим спало на думку, або кількома словами, що виникли у свідомості за певний час.
Внутрішнє мовлення— використання у процесах розумової діяльності психічних відображень мовних знаків (слів і речень) без вимовляння їх уголос і без писемної фіксації.
Внутрішні причини мовних змін— причини, закладені в самій мові, в її системі; суперечності, боротьба між якими спричиняє мовні зміни.
Внутрішня лінгвГстика— галузь мовознавства, яка вивчає системні відношення мовних одиниць без звертання до зовнішньолінгваль-них чинників.
Внутрішня флексія— чергування звуків у корені слова, які виражають відмінності граматичних форм; спосіб вираження граматичного значення за допомогою чергування звуків.
Внутрішня форма слова— семантична і структурна співвіднесеність морфем слова з іншими морфемами цієї ж мови; ознака, покладена в основу номінації при творенні нового лексичного значення слова.
Волюнтатйвна функція мови(лат. чоіипіаз — воля) — функція волевиявлення мовця, впливу на слухача.
Гаплологія(грец. Ьаріооз — однаковий, простий і Іб£оз — слово) — випадіння внаслідок дисиміляції одного з двох сусідніх однакових або подібних складів.
Генеалопчна класифікація мов(грец.£елеа/о£/з — родовід) — вивчення і групування мов світу на основі споріднених зв'язків між ними (спільного походження від прамови).
ГенеративГзм(англ. їо §епегаі:е — породжувати) — напрям у мовознавстві, який визнає пріоритет дедуктивного підходу до вивчення мови над індуктивним, інтерпретує мову як феномен психіки людини і опрацьовує формальні моделі процесів породження мовних конструкцій. Синоніми: порбджувальна лінгвГстика, генеративна лінгвГстика.
Генеративна лінгвГстика —див. ГенеративГзм.
Генетичне мовознавство(грец. £епезіз — походження) — історичне мовознавство.
Герменевтика(грец. ґіегтепеиіікбз — пояснювальний) — теорія тлумачення рукописних і друкованих текстів.
Гіпербнім(грец. Гіурег— префікс, що означає надмірність, підвищення, і бпута — ім'я) — слово — родова назва.
Короткий термінологічний словник
Гіпбнім(грец. Ііурб — префікс, що означає зниження; під, внизу, і бпута — ім'я) — слово — видова назва.
ГіпонімГя(грец. пурб — під, внизу і бпута — ім'я) — одне з основних парадигматичних відношень в лексико-семантичній системі — ієрархічна організація її елементів, яка ґрунтується на родо-видових відношеннях. Синонім: квазісинонімГя.
Гіпотеза вроджених мовних структур— гіпотеза Н. Хомського, суть якої зводиться до того, що мовні структури не набуваються через досвід, а народжуються разом із людиною й існують у кожного індивіда в потенції.
Гіпотеза лінгвальної відносності— концепція, згідно з якою структура мови визначає структуру мислення і спосіб пізнання світу. Синонім: гіпотеза СепГра — Убрфа.
ПпсГтеза СепГра —Убрфа —див. Гіпотеза лінгвальної відносності.
Ппотетико-дедуктйвний метод— метод, який полягає у висуненні припущення (гіпотези) і його наступній експериментальній перевірці.
Глибинна структура— у теорії трансформаційних породжувальних граматик спосіб абстрактного опису побудови речення, який дозволяє відобразити смислову близькість речень, що мають одні й ті самі лексичні одиниці й розрізняються лише деякими граматичними значеннями.
Глибинний синтаксис—використовуваний у теорії трансформаційних породжувальних граматик (генеративній лінгвістиці) спосіб абстрактного опису семантичнрї структури речення.
Глосематика(грец. £Іоззета, род. відм. £ІоззетаІоз — слово) — лінгвістична течія структуралізму, яка трактує мову як абстрактну структуру й описує її суто формальними способами без звертання до її субстанцій (реального змісту і звучання). Синоніми: копенгагенський структуралізм, датський структуралізм.
Глотогенез(грец. §Іоїїа — мова і §епезіз — походження) — процес становлення людської природної звукової мови.
Глотогоні чна теорія(грец. £/о На — мова і £олоз — народження, походження) — теорія походження і розвитку мови М. Я. Марра, згідно з якою всі мови пройшли у своєму розвитку аморфну, аморфно синтетичну, аглютинативну і флективну стадії.
Глотогонія(грец. £Іоіїа — мова і £опоз — народження) — походження мови, а також розділ мовознавства, що вивчає походження і розвиток мови.
Глотохронологія(грец.£Ша — мова, спгбпоз — час і Іб£оз — слово, вчення) — розділ порівняльно-історичного мовознавства, який досліджує швидкість мовних змін і визначає на цій основі час розділення споріднених мов та ступінь близькості між ними.
Гносеологічна функція мови(грец.£позіз — пізнання і Іб£оз — слово, вчення) — пізнавальна функція (мова як інструмент пізнання світу). Синоніми: пізнавальна функція, когнітйвна функція.
Градуальна сема(лат. £гадаііо — поступове посилення, підвищення, від £гасІиз — крок, ступінь) — сема, яка не представляє якоїсь нової ознаки, а лише ступінь вияву, інтенсивність тієї ж ознаки, що є і в інших близьких за значенням словах.
Градуальні опозиції фонем— протиставлення фонем за різним ступенем (градацією) однієї й тієї самої ознаки.
Граматика (грец. £гаттаІіке (іесппе) — мистецтво читати і писати букви, від £гатта — буква) — 1) будова мови, тобто система способів словотворення, морфологічних категорій і форм, синтаксичних катего-
Короткий термінологічний словник
рій і конструкцій; 2) розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.
Граматична категорія— система протиставлених один одному рядів граматичних форм з однорідними значеннями.
Граматичне значення— узагальнене, абстрактне мовне значення, властиве багатьом словам, словоформам, синтаксичним конструкціям і яке має у мові своє регулярне (стандартне) вираження.
Грамема— 1)компонент граматичної категорії, видове поняття щодо граматичної категорії як родового поняття; 2) елементарна одиниця граматичного значення.
Все темы данного раздела:
Мовознавство як наука
не. Б. М. Головін, скажімо, пропонує розрізняти конструктивне (лінгвістика мови), функціональне (лінгвістика мовлення) і генетичне (історичне) мовознавство [Березин, Головин 1979: 25—26].
Мовознавство як наука
будови в навчальних програмах, уміти правильно оцінити нові досягнення в науці, а також ефективно організувати методику навчального процесу. Один із видатних сучасних фізиків Луї де Бройль писав:
Мовознавство як наука
ди і методики лінгвістичного дослідження не можуть бути розв'язані без філософії. В історії теоретичного мовознавства відображені всі різновиди філософських концепцій. У свою чергу, мовознавство зб
Мовознавство як наука
слов'яни жили в лісистих місцевостях (у слов'янських мовах немає давніх назв, пов'язаних зі степом). Словник засвідчує контакти народів, наслідком чого є значне поширення в українській топоніміці
Мовознавство як наука
пам'ятками матеріальної культури. Археологи знаходять стародавні предмети, а мовознавці розшифровують зроблені на них написи. Так, зокрема, в 1906— 1907 рр. у Туреччині під час розкопок археологи
Мовознавство як наука
пологічних аналогіях зі структурою природної мови, які вивчають генетики і лінгвісти.
Анатомічні знання потрібні мовознавцеві для вивчення будови і функціонування мов
Мовознавство як наука
Зв'язок мовознавства з географією полягає у використанні поряд з історичними географічних даних для встановлення давніх місць поселень певного народу (доісторичної прабатьківщини), у зверн
Мовознавство як наука
лення в мовознавстві такої стикової дисципліни, як математична лінгвістика.
Значно пожвавилися останнім часом зв'язки мовознавства з кібернетикою
Прикладне мовознавство
Стрімкий науково-технічний розвиток, який став особливо помітним у другій половині XX ст., характеризувався тим, що наука і техніка входили в усі сфери людської діяльності. Лінгвістика з периферій
Мовознавство як наука
Проблемі машинного перекладу вже майже 50 років. Першого робота-перекладача демонстрували в 1954 р. у Нью-Йорку. Він перекладав окремі фрази з російської мови на англійську
Мовознавство як наука
дакцією Л. М. Засоріної. Машина опрацювала мільйон слововживань, що не під силу й великому колективу науковців.
У нашій країні створено Український мовно-інформаційний фонд Національної а
Додаткова
Хроленко А. Т.Общее язьїкознание. Руководство к самост. работе над курсом. — М., 1981. — С. 4—12.
Тищенко К. М.Загальна структура лінгвістичних знань // М
Давньокитайське мовознавство
Перші мовознавчі праці в Китаї належать до І тисячоліття до н. є. Так, у V ст. до н. є. з'явилися тлумачення незрозумілих слів у давніх текстах, а також праці про зв'язок між словом і властивост
Додаткова
Кондрашов Н. А.История лингвистических учений. — М., 1979. — С. 7—36.
ЗвегинцевВ. А. История язьїкознания XIX—XX веков в очерках и из-влечениях. —
Додаткова
Кондрашов Н. А.История лингвистических учений. — М., 1979. — С. 37—54.
Томсен В. История язьїкознания до конца XIX века. — М., 1938. — С. 51—79.
Амирова Т
Грецька
іранська
індійська
Історія мовознавства
Сама схема уже застаріла, але принцип генетичної класифікації викори
Молодограматизм
У становленні й розвитку порівняльно-історичного мовознавства розрізняють три етапи:
1) початковий, пов'язаний із діяльністю Боппа, Грім-ма, Раска та Гумбольдта, який отримав назву романт
Основна
Ковалик 1.1., Самійленко С. П.Загальне мовознавство: Історія лінгвістичної думки. — К., 1985. — С. 91—188.
Удовиченко Г. М.Загальне мовознавство: Історія
Додаткова
Кондрашов Н. А.История лингвистических учений. — М., 1979. — С. 92—115.
Кобилянський Б. В.Короткий огляд історії мовознавства. — К., 1964. — С. 76—81, 95—
Додаткова
Кодухов В. И.Общее язьїкознание. — М., 1974. — С. 78—96.
Звегинцев В. А.История язьїкознания XIX—XX веков в очерках и из-влечениях. — М., 1960. —
Мовознавство в СРСР
2.7. Мовознавство в СРСР
Мовознавство в СРСР пройшло складний шлях. Ідеологічний прес і штучно створена ізоляція вчених від світового наукового співтовариства негативно позначилися на ста
Мовознавство в СРСР
мови і мислення імені М. Я. Марра, а в 1950 р. реорганізований в Інститут мовознавства АН СРСР).
«Нове вчення про мову» — це еклектична суміш ідей Гумбольдта про стадіальність у розвитку
Мовознавство в СРСР
вну єдність нації, як солдат на фронті оберігає територіальну єдність її. 1 наскільки ця охорона ще важливіша від військової, ясно з того, що територіальний розпад не виключає можливості
Мовознавство в СРСР
вивчається в школі, де «друга мова засвоюється через першу», тобто коли мовець відштовхується від рідної мови). Змішана двомовність трапляється і в лінгвістичних дослідженнях, де лінгвісти шукають
Мовознавство в СРСР
Справжній лінгвіст повинен відповідати певним вимогам: бути творцем мовних культур; мовним політиком, прогнозистом; «загальним лінгвістом і, зокрема, історіологом; істориком культури». Слід заува
Мовознавство в СРСР
Мовознавство 50—80-х років XX ст.
Після дискусії 1950 р., на якій було піддано критиці догми «нового вчення про мову» Марра та його послідовників, радянське мовознавство
Мовознавство в СРСР
вчення з цих проблем викладене у праці «Об'єктивність існування мови» (1954). Самобутньою є його теорія мови і мовлення. Під мовленням Смирницький розуміє поєднання звучання з конкретним мовним з
Мовознавство в СРСР
М. Наконечного в 1928 р.; за редакцією Л. Булаховсько-го в 1929—ЗО рр.), з історії й діалектології («Нариси української мови та хрестоматія з пам'ятників письмен-ської староукраїнщини XI—XVIII вв.»
Мовознавство в СРСР
На 50—60-ті роки припадає зародження української лінгвостилістики й інтенсивні дослідження діалектів української мови, що згодом вилилося в укладення «Атласу української мови».
Із «хрущо
Мовознавство в СРСР
історії лексикографії. У «Вступі до мовознавства» (1940, перевидано 1947) вніс багато нового в теорію слова, використавши матеріал різних європейських і пів-денноазіатських мов, чим заклав підґрун
Мовознавство в СРСР
сприяла з'ясуванню історичного розвитку російської мови, осмисленню всіх сторін мовної структури.
У двотомній праці «Російська літературна мова першої половини XI
Запитання. Завдання
1.Чим характеризувався розвиток мовознавства в СРСР?
2. Дайте критичну оцінку «Нового вчення про мову» М. Я. Марра.
3. Що нового внесли вмовознав
Знакова природа мови
Знаки-сигнали — знаки, які потребують певних дій, реакцій. Наприклад, звук сирени як знак повітряної тривоги, ракета як знак атаки, свисток як знак дозволу ввести м'яч у гру, дзвінок як знак
Симптоми
ГЕ
[ТуЧЕ
[І
Знакова природа мови
На думку Мілевського, ця класифікація передає й історію (послідовні етапи) виникнення знаків [Мі1е\узкі 1972: 20].
З погляду фізичної природи, або, іншими словами, за способом сприйняття ї
Знакова природа мови
теорія знака відома в науці як унілатеральна (від лат. ипиз «один» і Іаіиз «сторона»).
Інші дослідники (Ф. де Соссюр, Л. А. Абрамян, І. С. Нарський, Ю. С. Степанов, В.
Знакова природа мови
ну властивість, тобто характеризується структурною глобальністю і часовою безперервністю;
б) один експонент (позначувальне) може мати декілька позначуваних, тобто тут існують відношення о
Знакова природа мови
флексія -а має аж три граматичні значення: називний відмінок, однина, жіночий рід. Однак ці значення реалізуються не самостійно, а тільки в складі цілого слова. Морфема не може виступати
Знакова природа мови
ваючи на гастролях у Польщі, де мав незрівнянний успіх, поза програмою, викликаний на біс, прочитав якийсь монолог. Слухачам здалося, що це був монолог страшного злочинця, який зараз розкаюється у
Запитання. Завдання
1. Сформулюйте визначення знака. Назвіть його основні властивості.
2. У працях яких філософів і мовознавців започатковано вчення про знакову природу мови?
3. У чому полягає оригін
Додаткова
Аветян 3. Г.Природа лингвистического знака. — Ереван, 1968.
Ветров А. А.Семиотика и ее основньїе проблемьі. — М., 1968.
ВолковА.
Додаткова
Вьіготский Л. С.Мьішление и речь. — М. — Л., 1934.
Жинкин Н. И.Механизмьі речи. — М., 1958.
Потебня А. А.Мьісль и язьік // Потеб
МОВА МОВЛЕННЯ
— психічне явище, — психофізичне явище, що міститься що знаходиться
в мозку людини у фізичному середовищі
— соціальне — індивідуальне
Додаткова
Гардинер А.Различия между речью и язьїком // Звегинцев В. А. История язьїкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 1960. — Ч.2. — С. 111—120.
Системний характер мови
Уведення поняття системи щодо мови пов'язують з іменем Ф. де Соссюра, хоча пріоритет у цьому належить І. О. Бодуену де Куртене. Особливу роль в обґрунтуванні системного підходу до мови відіграли
Структура мови
ти таке: для того щоб сім'я могла утворитися, необхідно, щоб дві особи мали властивості бути чоловіком (особою чоловічої статі) і жінкою (особою жіночої статі). Узявши шлюб, вони набувають власти
Системи
т
природні
матеріальні
і
первинні
І
Структура мови
Закритою є система, яка складається зі строго визначеної кількості одиниць, і цей кількісний склад є незмінним. Відкритою є система з непостійним, змінним числом елеме
Структура мови
У лексиці синтагматичні відношення також виявляються у вибірковій сполучуваності. Є слова з одиничною сполучуваністю (див. укр. згайнувати (час), розтринькати (гроші), витріщити
Структура мови
в ієрархічні відношення на зразок «складається з ...» або «входить в ...» (морфема складається з фонем, фонема входить у морфему, ...). Отже, до одного рівня належать ті одиниці мови, які підпоря
Структура мови
У мовознавстві є й дещо відмінні від наведених тут погляди на рівневу будову мови (див.: [Березин, Головин 1979: 147—148]).
Для різних рівнів ступінь системності не є однаковим, тому гов
Запитання. Завдання
1.Доведіть, що мова має системний характер.
2. Які типи систем розрізняє сучасна наука? До якого типу систем належить мова? Обґрунтуйте відповідь.
3. На чому ґрун
Додаткова
Солнцев В. М. Язьік как системно-структурное образование. — М., 1977.
Косериу 3.Синхрония, диахрония и история // Новое в лингвисти-ке. — М., 1966. — Вьіп. 3.
Поняття фонеми
Слова різняться між собою звучанням. Для того щоб розрізнити два слова, потрібно їх зіставити і протиставити. Протиставлення, або опозиція, — основне поняття фонології. Опозиції бувають релеван
Запитання. Завдання
1. Чим різниться трактування фонеми І. О. Бодуеном де Куртене, Л. В. Щербою і М. С. Трубецьким?
2. Охарактеризуйте функції фонем.
3. Як співвідносяться між собою фонеми в парадигм
Граматика. Граматичне значення
Коло явищ, які входять до граматики, по-різному окреслюються вченими. Одні вважають, що сюди належать лише граматика слова і граматика речення, інші — словотвір, а треті, як, наприклад, деякі пред
Граматична система мови
ми: коли ви вже вибрали слово сніговій, то в родовому відмінку змушені вжити флексію -у (графічно -ю, де кінцевий основи ] і закінчення -у передаються однією буквою);
Граматична система мови
чення завершеності чи незавершеності дії тут передається описово, лексично.
Узагалі мови світу розрізняють за кількістю і складом граматичних категорій (крім вищеназваних зіставлень, мо
Граматична система мови
ряди — це граматично релевантні групи слів у межах певної частини мови, яким властиві такі риси:
1) наявність спільної семантичної ознаки (збірність, речовинні
Граматична система мови
Не всі частини мови виділяють за одним принципом. Якщо, скажімо, іменник, прикметник, дієслово, прислівник виокремлюють за морфологічними і, відповідно, синтаксичними ознаками, то займенн
Граматична система мови
ня (предикативні, атрибутивні, об'єктні, релятивні тощо). Цей розділ називають синтагматичним синтаксисом. Синтаксис реченняописує внутрішню структуру, комунікативний тип р
Граматична система мови
лення мовця до змісту речення. Смислову основу модальності становить поняття оцінки як інтелектуальної (раціональної), так і емоційної. Модальність виражається вставними і вставленими одиницями
Граматична система мови
У 30-ті роки XX ст. розвивається структурний синтаксис (дистрибутивний), у центрі уваги якого валентність, реляційні й дистрибутивні властивості слова, який з часом (60-ті роки) переростає
Граматична система мови
ша містить предикативний мінімум, то друга — номінативний мінімум, тобто все, що необхідно для розуміння речення). До позиційної схеми, крім головних членів, належать різні поширювачі, тобто друг
Граматична система мови
б вона працювала. Хай вона працює. Вона працюй, [а він тільки їсть та вилежується].
Як і в морфології (пор. рос: ти победишь, он побе-дит, я ?), синтаксичні
Граматична система мови
наприклад, речення Будинок зводиться робітниками і Зведення будинку робітниками мають одну й ту ж глибинну структуру Робітники зводять будинок, яку можна передати як адепз а
Додаткова
Есперсен О.Философия грамматики. — М., 1958.
Матезиус В. Осистемном грамматическом анализе // Пражский лин-гвистический кружок. — М.,1967
Лексико-семантична система мови
закони і правила внутрішніх змін у групах семантично пов'язаних слів.
Істотний внесок у теорію системності лексики зробив російський мовознавець М. М. Покровський. На його думку, слова в
Лексико-семантична система мови
зані між собою сильними семантичними відношеннями й утворюють синонімічні, антонімічні і родо-видові групи. На периферії містяться функціонально менш важливі слова, які, як правило, належать і до
Лексико-семантична система мови
Якщо до антонімії близьким явищем є конверсія, то до синонімії — гіпонімія (її ще називають квазісиноні-мією), що охоплює родо-видові відношення в лексико-семантичній системі. Гіпонімія як р
Лексико-семантична система мови
Радіально-ланцюжкова полісемія поєднує в собі два названих вище типи, тобто паралельну підпорядкованість і послідовну залежність. Наприклад, у слові зерно виділяють п'ять значень: 1
Лексико-семантична система мови
(золота середина), «бездіяльний, гультяйський» (золота молодь), «п'ятдесятирічний» (про подружнє життя) (золоте весілля) та ін.
Отже, кожне значення займає в семанти
Лексико-семантична система мови
штопать, писать (стихи), бо фарба насправді може бути оранжевою, панчохи за потреби штопають, а серед віршових розмірів є ямб.
Несистемним є такий контекст, коли сполучувані
Лексико-семантична система мови
серце гаряче, мов жар; гарячий поцілунок, холодний прийом тощо). Завдяки стійким асоціаціям розвиваються регулярні типи змін лексичного значення слів у багатьох мовах, як то маємо у випадку
Додаткова
Плотников Б. А.Основьі семасиологии. — Минск, 1984.
Васильєв Л. М.Современная лингвистическая семантика. — М., 1990.
Уфимцева А. А.
Додаткова
ТрубецкойН. С. Некоторьіе соображения относительно морфоноло-гии // Пражский лингвистический кружок. — М., 1967.
Ахманова О. С.Фонология, морфонология, мо
Додаткова
Беликов В. И., Крьісин Л. П.Социолингвистика. — М., 2001.
Бондалетов В. Д.Социальная лингвистика. — М., 1987.
Белл Р. Т.Социолин
Чинники мовного розвитку
т
позамовні
зовнішні
внутрішні
Мова та історія (розвиток мови)
За цією класифі
Питання про прогрес у розвитку мов
Поняття прогресу в мові в різні періоди трактувалося неоднаково. Ученими античності, середніх віків та епохи Відродження ця проблема взагалі не порушувалася, оскільки тоді питання історичного під
Запитання. Завдання
1.Охарактеризуйте зовнішні причини мовних змін.
2. Які зміни вмові можуть бути спричинені контактуванням мов?
3. Що розуміють під внутрішніми при
Описовий метод
Найдавнішим і найпоширенішим основним мовознавчим методом є описовий.
Описовий метод — планомірна інвентаризація одиниць мови і пояснення особливостей їх будови т
Структурний метод
Для встановлення структури мови і систематизації її одиниць використовують структурний метод.
Структурний метод — метод синхронного аналізу мовних явищ лише на основі зв'язків і відноше
Учительствовать
ч^-=4=!_І
Цю схему розшифровують так: від кореня уч- утворене слово учить, яке стало твірною основою для похідного учитель (учи + тель
Запитання. Завдання
1.Що таке метод, методика і прийом у мовознавчих дослідженнях?
2. Які вихідні прийоми застосовують у мовознавчих дослідженнях?
3. Охарактеризуйте описовий метод і
ДеривацГйне значення —див. СловотвГрне значення.
Деривація(лат. дег'маїїо — відведення води з ріки) — див. Словотвір 1.
ДескриптивГзм(англ. сіезсгірїме — описовий) —лінгві
СловотвГрна модель —див. СловотвГрнийтип.
СловотвГрна мотивація— семантична і формальна зумовленість значення похідного слова значеннями його складників; семантичні й формальні відношення між похідним і твірним словом.
Словотворення —див. СловотвГр 1.
Словоформа — граматична форма того самого слова, його граматичний різновид, який виявляє лексичну тотожність з іншими співвідносними словоформами цього слова і протиставляється їм за своїм
Структурний синтаксис —див. Дистрибутивний синтаксис.
Короткий термінологічний словник
Суб'єкт (лат. зуЬ]есіит — підкладене) — формально-семантична категорія синтаксису, що означає предмет або істоту, про як
Висловлення 89, 251, 252, 418
Відмінкова граматика 157
Вільне варіювання 375, 418
Предметний покажчик
Вільний асоціативний експеримент 392—393, 418
Внутрі
Мова й мовлення 82, 85, 89, 94, 97,127—128,134,135,146,194—207
Предметний покажчик
Мовна асиміляція 341, 342, 429
Мовна картина світу 148, 331, 430
Мовна культура 18
Мовна політика 329—330, 430
Мовна ситуація 326—32
Норма 90,130,198,199, 219, 301—304, 344, 432
Ностратична теорія 365, 418, 432
Нульова морфема 23, 68, 208, 245, 432
Обчислювальна лінгвістика 17,18, 427, 432
Одномірні опозиції фонем 229, 432
Омонімія 62,17
Субкод 173, 439
Субстрат 78, 342-343, 367, 439
Судження і речення 24,188, 250, 360
Суперзнаковий рівень мови 179, 439
Суперсегментний рівень 222, 435
Суперстрат 78, 342, 343, 43
Фонема 23, 82,127,178, 208, 221—233, 279—281, 339,441
Фонетика 29
Фонетичні закони 66, 72, 80, 364, 441
Фонологічна система 211, 220—234, 278, 441
Фонологічні опозиції 208, 222, 441
Фонологія 222,441
Фонота
Жлуктенко Ю. 0.139, 326, 354, 407
Жовтобрюх М. А. 138,145, 407 Жуковська Л. П. 14 Журавльов В. К. 234, 354, 407 Жуховицький Л. 302 Задорожний Б. М. 139 Загнітко А. П. 159, 262,407 Заменгоф Л. 330
З
Новости и инфо для студентов