РОЗМЕЖУВАННЯ ДОХОДІВ МІЖ РІВНЯМИ БЮДЖЕТІВ

Вид податку (відповідно до Закону «Про систему оподаткування в Україні») Роки
Податок на додану вартість регулюючий державний
Акцизний збір регулюючий державний регулю- ючий державний
Податок з прибутку під­приємств регулюючий 30 % державний, 70 % бюджет областей бюджет областей регулю- ючий державний (крім м. Києва та АРК)
Податок на доходи фізичних осіб бюджет району регулюючий бюджет областей регулюючий
Мито державний
Державне мито державний/місцевий (залежно від типу операцій)
Плата за землю 30 % державний, 10 % обласний, 60 % місцевий 0 % обласний, 70 % місцевий місцевий
Рентні платежі державний
Податок з власників транспортних засобів місцевий обласний (спецфонд)
Податок на промисел місцевий
Збір за геологорозвіду- вальні роботи державний
Збір за спеціальне використання природних ресурсів  
— лісовий дохід районний 80 % державний, 20 % районний державний
— плата за воду районний 80 % державний, 20 % районний державний
— плата за надра районний 40 % державний, 60 % районний державний
Збір за забруднення навколишнього середовища   10 % державний, 90 % бюджети областей
Збір до Фонду Чорнобиля державний
Збір на обов’язкове соціальне страхування державний
Збір на обов’язкове дер­жавне пенсійне забезпечення державний
Збір до Державного інноваційного фонду державний
Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності   30% державний, 70 % бюджет областей районний
Місцеві податки і збори місцевий
                       

 


Для визначення обсягів міжбюджетних трансфертів з метою їх оптимального розподілу Кабінет Міністрів України розробив методичні матеріали «Порядок розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів та нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів на 2001 рік», в яких закладений формульний підхід щодо їх розподілу. Багатофакторна формула, що затверджена Кабінетом Міністрів України, враховує такі параметри:

1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;

2) кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;

3) індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району;

4) прогнозний показник кошику доходів бюджетів місцевого самоврядування для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського (АРК) і міст обласного значення та прогноз доходів — для районних бюджетів;

5) коефіцієнт вирівнювання (в межах від 0.60 до 1) (див. додаток 1).

Слід зазначити, що в Україні вже декілька останніх років застосовується механізм автоматичного надання дотацій згідно із Законом про Державний бюджет України (ст. 42 та ст. 45 Закону про Державний бюджет України на 2001 рік). Дія цього механізму дає змогу, по-перше, одержати в автоматичному режимі дотації вирівнювання на основі встановлених нормативів щоденних відрахувань (за певними статтями доходів загального фонду бюджету), по-друге, частину надходжень доходів загального фонду Державного бюджету, що одержуються понад річні розрахункові обсяги, перетворити на додаткові дотації та автоматично спрямувати їх за рішенням відповідних рад на фінансування соціальних видатків певних територій.

Бюджетні нормативи формування додаткових дотацій місцевим бюджетам на 2001 рік:

1) до бюджету АРК — 62,5 %;

2) до обласного бюджету — 12,5 %;

3) до бюджетів міст республіканського (в АРК) та обласного значення — 37,5 %, в тому числі до бюджетів міст районного значення — 15 %.

Слід зазначити, що поряд з бюджетними дотаціями в Бюджетному кодексі передбачається такий метод бюджетного регулювання, як субвенції.

Субвенція — це міжбюджетний трансферт, що має цільо-
вий характер в порядку, визначеному тим органом, який
прийняв рішення про її надання. Субвенції широко застосовуються як інструмент бюджетного регулювання для збалансування бюджетів як в Україні, так і в усіх інших державах. Субвенція видається бюджету нижчого рівня з чітко визначеним призначенням як державна фінансова допомога на програми і заходи, спрямовані на підтримку гарантованого законодавством мінімуму соціальної забезпеченості населення регіонів, де такий мінімум не забезпечується власними бюджетними до-
ходами за незалежними від них причинами економічного розвитку.

Субвенція надається на компенсацію недоотриманих доходів у зв’язку з нерівномірністю їхнього розподілу між регіонами за умов діючої економічної системи, а також на фінансування заходів, пов’язаних із вирівнюванням соціального розвитку територій.

Субвенції можуть призначатися як з Державного бюджету України місцевим бюджетам, так і з бюджетів АРК та інших місцевих бюджетів для бюджетів нижчих рівнів.

Основні види субвенцій з Державного бюджету України:

¾ субвенція на здійснення програм соціального захисту;

¾ субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

¾ субвенція на виконання інвестиційних проектів.

Основні види субвенцій з місцевих бюджетів:

¾ субвенція на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних недоліків діяльності об’єктів спільного користування;

¾ субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

¾ інші субвенції.

У сучасній практиці бюджетного регулювання доходів значна роль належить субсидіюванню, інструментами якого є державні субсидії.

Субсидія— грошова допомога, що надається державою за рахунок коштів бюджету, а також спеціальних фондів юридичним та фізичним особам, місцевим державним органам, іншим державам. Як інструмент бюджетного регулювання субсидія застосовується з метою збалансування регіональних та місцевих бюджетів, зміцнення їх дохідної бази та завжди передається безповоротно і безвідплатно з вищих ланок бюджетної си-
стеми нижчим ланкам. Субсидія може бути цільовою (на конкретні видатки) і знеособленою. Вона не пов’язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримує. Поки що субсидії ще не знайшли в Україні такого ж широкого застосування, як це має місце у розвинутих країнах світу, наприклад в США, Англії, Франції, ФРН та ряді інших країн. У цих країнах розрізняють прямі та непрямі державні субсидії. Прямі субсидії скеровуються на фінансування капітальних вкладень у галузі, розвиток яких необхідний для економіки в цілому, на фундаментальні дослідження, перепідготовку кадрів, створення нових місць у найбільш відсталих регіонах, на підтримку військово-промислового комплексу. Непряме субсидіювання здійснюється, в основному, шляхом податкової та кредитної політики [27].

Найпоширенішим методом субсидіювання в Україні нині є податковий кредит — відстрочка сплати податку на доходи, що надається підприємству податковою інспекцією на умовах зворот­ності, строковості, відплатності за наявності згоди фінансового органу, який контролює виконання бюджету.

Вивчаючи механізм розподілу бюджетних коштів, студентам також слід зосередитись на міжбюджетному перерозподілі грошових засобів, що забезпечуються певними формами руху внутрішніх бюджетних потоків, а саме такими як:

— вилучення коштів бюджетних надлишків;

— бюджетні позички на покриття тимчасових касових розривів;

— взаємні розрахунки.

Вивчаючи інструментарій розподілу щодо видатків бюджетів, слід розглянути також бюджетне фінансування та бюджетне резервування.

Бюджетне фінансування — це сукупність методів та інструментів, за допомогою яких здійснюється реалізація бюджетних функцій держави, налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою та підприємствами всіх форм власності та домогосподарствами.

У контексті вивчення проблеми бюджетного фінансування слід детально розглянути його форми:

1) кошторисне фінансування;

2) державне інвестування;

3) позики з бюджету державним підприємствам;

4) державні дотації збитковим підприємствам [27].