Бюджетне фінансування

¾ безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету, обсяг, своєчасність та повнота якого значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, від рівня виконання дохідної частини бюджету.
особливості	¾ бюджетні ресурси України становлять нині майже 45 % ВВП, що означає достатньо високий рівень централізації коштів;
¾ протягом останніх років видатки були недофінансовані від 20 % до 30 % порівняно з затвердженими сумами, що показує слабке забезпечення дохідної бази;
¾ головна з проблем бюджетного фінансування — необхідність чіткого визначення та розподілу сфери фінансування державного та місцевих бюджетів, вирішення якої закріплюється в Бюджетному кодексі України;
¾ бюджетне фінансування є основним способом забезпечення прогресивних зрушень в економіці, створення умов для розвитку галузей та виробництв;
¾ порядок та умови надання та використання коштів затверджуються Верховною Радою України;
¾ бюджетні кошти витрачаються лише за цільовим призначенням і в межах, затверджених відповідним правовим актом — Законом про Державний бюджет України чи рішенням місцевої ради народних депутатів.

 

1. Метод єдиного казначейського рахунку	2. Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки голов­них розпорядників
· використовується для фінансування заходів з Державного бюджету України; · бюджетне фінансування здійсню­ються через систему бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі без­посередньо суб’єктам діяльності	· відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпо- рядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошто- рисом; · головними розпорядниками коштів державного бюджету є бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження на отримання бюджетних асигнувань

Рис. 7. Основні методи бюджетного фінансування

Особливе місце серед інструментів бюджетного розподілу займає бюджетне резервування.

У складі видаткової частини бюджетів передбачається резервний фонд, який формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету (див. Бюджетний кодекс України, ст. 24). Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада. Резервний фонд може використовуватися для фінансування невідкладних витрат у національному господарстві, соціально-культурних та інших заходів.

У складі Державного бюджету України обов’язково створюється Резервний фонд Кабінету Міністрів України. Порядок вико­ристання резервного фонду Кабінету Міністрів України встановлено Постановою Верховної Ради України від 22 лютого 1996 року. Загальна сума резервного фонду визначається щороку. Обмеженість коштів, які знаходяться у розпорядженні держави, примушує суворо контролювати цільове використання коштів резервного фонду.

Кошти з резервного фонду надаються на фінансування:

1) витрат, пов’язаних з надзвичайними ситуаціями;

2) робіт по ліквідації наслідків стихійних явищ та аварій;

3) непередбачених витрат, пов’язаних із введенням законів;

4) інших заходів, не передбачених і які не могли бути пе-
редбачені під час затвердження Державного обсягу резервного фонду [24].

Наступною підсистемою бюджетного механізму, яку слід розглянути, є механізм використання бюджетних ресурсів. Студентам пропонується ознайомитися з формами та методами
використання грошових ресурсів, дослідити інструментарій, яким користується держава на нинішньому етапі розвитку економіки.

Використання бюджетних ресурсів з певною метою у різних формах здійснюються на етапі виконання бюджету. Законом України про Державний бюджет України визначаються бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України за бюджетною класифікацією та бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів.

Саме бюджетні призначення служать відправним пунктом щодо реалізації бюджетної політики на різних рівнях економі-

Адміністративні та економічні важелі	Основні методи
¾ бюджетні призначення; ¾ бюджетний розпис доходів та видатків; ¾ бюджетне секвестрування та захист; ¾ бюджетне нормування тощо	¾ метод встановлення цільового при­значення грошових коштів ¾ метод встановлення порядку використання коштів; ¾ метод встановлення бюджетних нормативів та лімітів використання грошових коштів тощо

Рис. 8. Механізм використання бюджетних ресурсів

 

ки. Бюджетні призначення — це повноваження, що надаються головним розпорядникам бюджетних коштів Бюджетним ко-
дексом України, Законом України про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, мають кількісні та часові обмеження та дозволяють надавати бюджетні асигнування.

Слід зазначити, що виконання бюджетів здійснюється на підставі законодавства та нормативно-правових актів про бюджет на певний бюджетний період і у відповідності з розписом доходів і видатків бюджету, що затверджуються фінансовими органами. Річний розпис доходів і видатків має поквартальний розподіл, на основі якого передбачені бюджетні кошти спрямовуються на заплановані потреби.

У процесі виконання державного бюджету України може виникнути ситуація, коли за результатами квартального звіту має місце недоотримання доходів загального фонду Державного бюджету України більше, ніж на 15 % від суми передбаченої бюджетним розписом, тоді розробляється проект про внесення змін до Закону про Державний бюджет стосовно скорочення видатків. Верховна Рада України приймає рішення про бюджетне секвестрування.

Секвестр бюджету означає пропорційне скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно по всіх статтях бюджету, крім захищених, перелік яких визначається Верховною Радою України. Аналогічний механізм секвестру бюджету може бути використаний на інших рівнях бюджетної системи у разі, коли в ході виконання бюджету рівень дефіциту бюджету перевищує встановлений або виникає значне зниження надходжень від дохідних джерел.

Бюджетний захист видатків стосується певного переліку статей видаткової частини бюджету, на які не розповсюджується процес секвестрування. Насамперед захищаються поточні видатки (заробітна плата в бюджетній сфері, трансферти, витрати на медикаменти тощо). Захищеними статтями видатків бюджету визначаються такі, обсяг яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень. Перелік захищених статей видатків Державного бюджету України визначається Законом про Державний бюджет України щорічно.

Перелік захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України на 2001 та 2002 роки за економічною структурою видатків включає:

1) оплату праці працівників бюджетних установ;

2) нарахування на заробітну плату;

3) придбання медикаментів та перев’язувальних матері-
алів;

4) забезпечення продуктами харчування;

5) виплату відсотків за державним боргом;

6) трансферти населенню, пов’язані з соціальним захистом та соціальним забезпеченням:

· на 2001 рік — у тому числі пенсії, повернення заощаджень громадян;

· на 2002 рік — у тому числі на погашення знецінених вкладів в установах Ощадного банку і страхових внесків до колишнього Укрдержстраху;

7) трансферти місцевим бюджетам.

Розглядаючи механізм використання бюджетних коштів, слід звернути увагу на методи використання грошових ресурсів держави, що складають якісно відмінну групу методів. Серед них, насамперед, слід зазначити метод установлення ці-
льового призначення державних цільових фондів, метод уста-
новлення порядку використання коштів, методустановлення
бюджетнихнормативів і лімітів використання грошових коштів [24].

Слід зазначити, що бюджетне нормування як сукупність
інструментів, які використовуються в бюджетній практиці, так само, як і бюджетне стимулювання та санкціонування, використовується не тільки на етапі формування бюджетних коштів. Ці інструменти є дійовими важелями також при розподілі та використанні бюджетних ресурсів. Тому їх можна вважати базовими складовими бюджетного механізму.

Бюджетні норми та нормативи	Бюджетні стимули	Бюджетні санкції
¾ ставки заробітної плати у бюджетних ус­тановах, пенсій, стипендій ¾ ставки податків і неподаткових платежів ¾ норми витрат у бю­джетних установах ¾ норми бюджетного забезпечення ¾ розміри дотацій, су­бвенцій, субсидій	¾ пільги за податками юридичним та фізичним особам ¾ бюджетні кредити ¾ податкові канікули ¾ відстрочки із спла­тою податків ¾ списання заборгованості за податками ¾ подання фінансової допомоги і підтримки	¾ санкції за порушен- ня податкового законодавства ¾ санкції за нецільове використання бюджетних коштів ¾ пеня за несвоєчасну сплату платежів ¾ зменшення або призупинення бюджетного фінансування ¾ вилучення до бюджету коштів, використаних не за призначенням ¾ відміна наданих пільг

Рис. 9. Базові складові бюджетного механізму

 

Розробка та реалізація бюджетної політики як центральної складової економічної політики держави вимагає аналізу стану та проб­лем національної економіки країни, виявлення можливостей з урахуванням передумов, цілей, наявних бюджетних ресурсів, побічних ефектів тощо, отже постійного контролю та аналізу за використанням бюджетних ресурсів, що вимагає бюджетного моніторингу.

Тому в рамках цієї теми студентам слід також ознайомитися та з’ясувати економічний зміст, завдання та роль бюджетного моніторингу як елементу бюджетного механізму, його складові та особливості здійснення на сучасному етапі трансформаційної економіки України.

Бюджетний моніторинг, або моніторинг функціонування бю­джетної системи України, займає особливе місце в системі моніторингу.

Бюджетний моніторинг є специфічною складовою макроекономічного моніторингу. Його мета — забезпечити постійні спостереження та аналіз реалізації бюджетної політики, оцінку практичної дієвості бюджетної системи на основі бюджетного обліку та бюджетної статистики з метою з’ясування суб’єктивних її недоліків, програми та подальшої розробки оптимального проекту державного бюджету, а також формування адекватних умов його виконання на майбутню перспективу.

Таблиця 15