Відповідно до Конституції України та Закону України «Про бюджетну систему України», з метою своєчасного складання проекту Закону України про Державний бюджет України на 2002 рік Верховна Рада України постановляє:
1. Схвалити Основні напрями бюджетної політики на 2002 рік (додаються).
2. Кабінету Міністрів України подати до Верховної Ради України проект Закону України про Державний бюджет України на 2002 рік з урахуванням схвалених Основних напрямів бюджетної політики на 2002 рік.
Верховної Ради України
м. Київ
21 червня 2001 року 2543-ІІІ
І. ПЛЮЩ
СХВАЛЕНО
Постановою Верховної Ради України
від 21 червня 2001 року № 2543-ІІІ
ОСНОВНІ НАПРЯМИ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ на 2002 рік
(Бюджетна резолюція)
Відповідно до Конституції України, Закону України «Про бюджетну систему України» та з метою своєчасного складання проекту закону про Державний бюджет України на 2002 рік і регулювання міжбюджетних відносин Верховна Рада України визначає основні напрями бюджетної політики на 2002 рік.
1. Загальні принципи та напрями
бюджетної політики на 2002 рік
1.1. Політика у сфері державних фінансів та Державний бюджет України як головний фінансовий план країни мають стати основою розвитку економічних реформ, створення соціально орієнтованої ринкової економіки, закріплення досягнутих темпів економічного зростання як передумови підвищення життєвого рівня та добробуту населення.
1.2. Формування, розгляд, затвердження та виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України, мають здійснюватися на конституційних засадах, єдиних принципах та підходах і базуватися на прогнозних макропоказниках соціально-економічного розвитку України на 2002 рік.
1.3. Необхідно забезпечити зростання порівняно з 2001 роком фактичної частки місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України. Передбачити поглиблення бюджетної реформи та вдосконалення міжбюджетних відносин до рівня бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і бюджетів районів. Започаткувати стратегію формування місцевих бюджетів на стабільній для кожного бюджету доходній основі. Трансфертну політику будувати із застосуванням об’єктивних критеріїв вирівнювання та чітко виписаних механізмів, які б гарантували надходження таких трансфертів до місцевих бюджетів.
1.4. Головними напрямами та засадами фінансової стабілізації та сталого економічного зростання є:
· 1) приведення зобов’язань держави у відповідність з її ресурсами;
· 2) збалансованість (бездефіцитність) бюджетів та впровадження жорсткої фінансової дисципліни в усіх ланках державних фінансів, включаючи трансферти державним підприємствам;
· 3) зниження рівня інфляції та стабілізація валютного курсу;
· 4) повне та своєчасне виконання внутрішніх і зовнішніх державних зобов’язань;
· 5) суттєве підвищення рівня монетизації в економіці України;
· 6) забезпечення випереджаючих темпів зростання реальних доходів населення порівняно з темпами зростання валового внутрішнього продукту;
· 7) запровадження системи економічних та адміністративних заходів для легалізації доходів та скорочення тіньового сектора економіки;
· 8) раціональна податкова політика, яка базується на зниженні податкового тиску та поєднанні фіскальної та стимулюючої функції податків;
· 9) посилення соціальної спрямованості бюджету;
· 10) перехід до формування бюджету за програмно-цільовим методом із використанням економічної класифікації видатків;
· 11) розробка та впровадження бюджету розвитку в контексті державної програми економічного і соціального розвитку України на 2002 рік;
· 12) здійснення політики щодо зменшення частки спеціального фонду у складі бюджетів і впорядкування його структури.
1.5. Частка прогнозованого річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет, має зберегтися на рівні, не вище врахованого при затвердженні Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік».
1.6. Забезпечити протягом 2002 року перехід на повне казначейське обслуговування бюджетів усіх рівнів. При цьому мають бути визначені права та обов’язки, система взаємодії та відповідальності між органами самоврядування як власниками бюджетних коштів та Державним казначейством України і його територіальними відділеннями як органами, що здійснюють касове виконання місцевих бюджетів. Запровадження системи казначейського виконання місцевих бюджетів має здійснюватися не примусово, а виключно на засадах стимулювання.