Міжнародна економічна інтеграція як форма міжнародних економічних відносин почала інтенсивно розвиватись у другій половині ХХ ст. Не зважаючи на різні підходи до визначення теоретичних засад інтеграційних процесів, в економічній літературі виокремлюють декілька етапів еволюції міжнародного інтеграційного співробітництва:
1) преференційна торговельна угода;
2) зона вільної торгівлі;
3) митний союз;
4) спільний ринок;
5) економічний союз;
6) політичний союз.
На першому етапі країни, роблячи перші кроки до зближення, укладають на двосторонній та багатосторонній основі преференційні торговельні угоди, відповідно до яких створюються сприятливі умови для здійснення зовнішньоторговельних операцій. Преференційні угоди передбачають збереження національних митних тарифів та національної системи нетарифного регулювання.
На другому етапі інтеграції країни створюють зону вільної торгівлі, що передбачає не скорочення, а повну ліквідацію митних бар’єрів у взаємній торгівлі при збереженні національних митних тарифів та національної системи нетарифного регулювання у торгівлі з третіми країнами. У більшості випадків умови зони вільної торгівлі розповсюджуються на всі товари, окрім сільськогосподарських. Зона вільної торгівлі може координуватись міждержавним секретаріатом або ж функціонувати без вказаного координуючого органу на основі прийнятих на періодичних нарадах представників країн-учасниць рішень.
Третій етап інтеграції передбачає створення митного союзу – узгоджене скасування країнами національних митних тарифів та введення загального тарифу та єдиної системи нетарифного регулювання у торгівлі з третіми країнами. Координацію зовнішньоторговельної політики країн –учасниць здійснює міждержавний секретаріат.
На четвертому етапі – спільного ринку – країни домовляються про вільний рух не тільки товарів та послуг, а й капіталу, робочої сили, технології. Координація здійснюється на періодичних нарадах голів держав-учасниць, які проводяться 1-2 рази на рік. Одночасно створюється і постійно діє міждержавний секретаріат.
На п’ятому етапі – утворенні економічного союзу – відбувається повна інтеграція, тобто здійснення країнами єдиної економічної, бюджетної, валютної, грошової політики, введення єдиної валюти, заснування органів наднаціонального регулювання. Уряди країн-учасниць відмовляються від частини своїх функцій на користь наднаціональних органів, які наділяються правом приймати рішення з питань стосовно функціонування інтеграційного об’єднання без узгодження з ними.
На шостому етапі – політичному союзі – передбачається передача національними урядами переважної частини своїх повноважень наднаціональним органам управління. Фактично політичний союз означає втрату національного суверенітету та створення міжнародної конфедерації.