У теорії міжнародної економіки оцінка міжнародних інтеграційних процесів здійснюється за критерієм їх сприяння поглибленню світогосподарських зв’язків. Узагальненими індикаторами світових інтеграційних процесів є рівень відповідності основних макропоказників розвитку економіки країни вимогам світової економіки. Одним з таких індикаторів є індекс глобальної інтеграції (FPGI – Foreign Policy Globalization Index), що розраховується за 4 категоріями, які поділені на 12 позицій: економічна інтеграція, інтенсивність особистих контактів між людьми, розвиток технічних систем зв’язку, ступінь включення у світові політичні процеси. Серед країн, які досягли найбільшої глобальної інтеграції, слід відзначити Сінгапур, Швейцарію, США, Ірландію. Із 62 країн Україна займає в даній класифікації 39 місце, Росія – 47 [46,с. 61].
Спеціалістами Світового банку було сформульовано ряд критеріїв відповідності створення інтеграційних угрупувань інтересам світової економіки, до яких відносять:
- регіональні торговельні угоди повинні покривати всі галузі економіки без винятку;
- перехідний період між етапами інтеграції не повинен перевищувати 10 років та передбачати чіткий графік лібералізації торгівлі в окремих галузях;
- передумовою створення інтеграційного угрупування повинна бути лібералізація торгівлі на умовах режиму найбільшого сприяння;
- загальний митний тариф, який вводиться в рамках митного союзу, не повинен перевищувати найнижчий тариф в країні з ліберальною зовнішньоторговельною політикою у відповідній галузі;
- правила визначення країни походження товару повинні бути прозорими і однаковими для всіх суб’єктів світового господарства;
- правила прийому нових членів до інтеграційного угрупування повинні бути ліберальними і не перешкоджати його розширенню;
- після створення інтеграційного угрупування забороняється застосовувати антидемпінгові заходи щодо країн-членів, а у відносинах з іншими країнами доцільно розробити єдиний механізм їх застосування;
- необхідний швидкий перехід до більш розвинених форм інтеграції, які забезпечують більш раціональний розподіл та використання факторів виробництва.
Отже, інтеграція починається з лібералізації взаємної торгівлі товарами, поглиблюється розробкою та введенням єдиного митного тарифу та системи нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі товарами стосовно третіх країн, доповнюється свободою міждержавного руху факторів виробництва і завершується уніфікацією макроекономічної політики та створенням наднаціональних органів управління.