Класифікація інструментів державної зовнішньоторговельної політики

Методи регулювання зовнішньої торгівлі	Інструменти реалізації торговельної політики	Сфера регулювання
Тарифні методи	Мито Митний тариф		імпорт імпорт
Н е т а р и ф н і м е т о д и	Прямі кількісні обмеження	Квотування Ліцензування “Добровільні обмеження експорту”	експорт експорт експорт	імпорт імпорт
Приховані	Державні закупівлі Внутрішні податки та збори Вимоги до вмісту національних компонентів Технічні стандарти Екологічні, санітарні бар’єри		імпорт імпорт імпорт   імпорт імпорт
Фінансові	Експортні субсидії Експортне кредитування Демпінг	експорт експорт експорт

Тарифні методи базуються на використанні митного тарифу як основного інструменту регулювання обсягів експортно-імпортних операцій.

Нетарифні методи регулювання базуються на використанні більш широкого арсеналу інструментів регулювання експорту та імпорту товарів.

Основною задачею державного регулювання зовнішньої торгівлі є стимулювання експорту національних виробників, підвищення конкурентоспроможності їх продукції на світових ринках та обмеження імпорту для розширення можливостей національних виробників задовольняти внутрішній попит та конкурувати з іноземними компаніями. При цьому характер зовнішньоторговельного режиму країни, тобто ступінь його жорсткості, поділяється на протекціоністський, помірний та відкритий. Відповідно до цього, вибір політики державного регулювання міжнародної торгівлі здійснюється на односторонній, двосторонній та багатосторонній основі.

Міжнародними економічними організаціями надається перелік критеріїв обґрунтування доцільності вибору методу регулювання зовнішньої торгівлі, а саме:

1) очікуваний виграш країни (галузі, підприємства) від впровадження обраного методу регулювання зовнішньої торгівлі;

2) ймовірні обсяги бюджетних надходжень та обсяги необхідних бюджетних витрат для впровадження цього методу;

3) динаміка внутрішніх цін та прогнозований попит після впровадження методу;

4) вплив обраного методу регулювання на структуру відповідного ринку та стан конкуренції на ньому;

5) прогнозований довгостроковий вплив обраного методу зовнішньоторговельного регулювання на розвиток окремих галузей та економіку країни у цілому (як альтернативи розглядаються структурна перебудова, підвищення конкурентоспроможності, стагнація, кризовий стан);

6) мультиплікативний ефект від впровадження даного методу на інші галузі, які пов’язані з галуззю, що регулюється;

7) прогнозована реакція інших країн на використання даного методу та наслідки його впливу на економіку цих країн;

8) відповідність обраного методу існуючим багатостороннім та двостороннім угодам країни.

Основним інструментом тарифного регулювання зовнішньої торгівлі є митний тариф (мито).

Мито– це податок, яким обкладається товар при перетині ним митної території країни.

Мито виконує дві основні функції:

1) фіскальну, бо є одним з джерел поповнення державного бюджету;

2) протекціоністську, бо спрямований на обмеження імпорту в країну з метою захисту національних виробників від небажаної конкуренції;

3) балансувальну, яка полягає у необхідності обмеження експорту з метою встановлення певного балансу між попитом і пропозицією на внутрішньому ринку.

Класифікація мит досить різноманітна і передбачає виокремлення наступних критеріїв:

1) залежно від способу стягнення:

- специфічні мита – це фіксована сума, яка нараховується за одиницю імпортованого товару;

- адвалерні – це податок у вигляді частки митної вартості імпортованих товарів;

- комбіновані поєднують принципи специфічних і адвалерних мит.

Незалежно від коливань ціни імпортного товару адвалерне мито пропорційно підвищує її рівень і таким чином захищає внутрішній ринок від іноземної конкуренції. Але адвалерне мито розраховується від митної вартості товару, яка може бути правильно встановлена. Специфічне мито досить просте у використанні, але забезпечує нерівномірний рівень захисту від імпортних товарів (наприклад мито у розмірі 1500 дол. значною мірою обмежуватиме імпорт автомобілів вартістю0 1000 – 5000 дол., але слабо захищає від імпорту дорогих автомобілів);

2) за сферою регулювання:

- імпортні мита використовуються для регулювання обсягів імпорт товарів;

- експортні використовуються для регулювання обсягів експорту товарів;

- транзитні використовуються як інструмент торговельної війни для регулювання обсягів транзиту товарів територією країни;

3) за характером використання:

- сезонні мита використовуються для регулювання обсягів експорту або імпорту сільськогосподарської продукції. Сезонні мита використовуються як інструмент оперативного регулювання зовнішньоторговельних потоків, термін дії якого не перевищує декількох місяців (в Україні - чотирьох) з моменту встановлення;

- антидемпінгові використовуються як засіб протидії демпінговій політиці фірм та країн;

- компенсаційні використовуються для регулювання обсягів імпортованих товарів, виробництво і експорт яких здійснювалось при прямій або непрямій державній підтримці у формі субсидій, пільгових кредитів, пільгових ставок податків тощо. Компенсаційні мита нараховуються у відсотках від митної вартості товару або як різниця між мінімальною ціною та митною вартістю товару, що є об’єктом антисубсидійного розслідування. Ставка компенсаційного мита не повинна перевищувати встановленого розміру субсидій;

4) за походженням:

- автономні мита, які встановлюються країною в односторонньому порядку;

- конвенційні, які встановлюються на основі укладання двосторонніх або багатосторонніх угод;

- преференційні, які передбачають надання пільгового режиму у зовнішньоторговельній сфері на снові підписання багатосторонніх угод;

5) за типами ставок:

- постійні, які встановлюються державним органами на тривалий термін;

- змінні, які змінюються залежно від кон’юнктури ринку. Різновидом змінного мита є тарифна квота, ставка якої залежить від обсягу імпорту товару: при імпорті товару у межах квоти використовується пільгова ставка, при перевищенні обсягів імпорту квоти – підвищена ставка. Слід зазначити, що тарифна квота може використовуватись тільки протягом обмеженого проміжку часу, що пояснюється можливістю національних підприємств перепродавати придбаний у рамках квоти імпортний товар на внутрішньому ринку за понад квотною ціною. Це спонукає імпортерів підвищувати експортні ціни, що фактично знівелює позитивні наслідки від введення тарифної квоти;

6) за способом визначення:

- номінальні мита характеризують загальний рівень митного регулювання;

- ефективні мита характеризують фактичний (реальний) рівень митного захисту та обчислюються з урахуванням рівня мит, накладених на імпортні напівфабрикати, вузли та комплектуючі.

Мито розраховується на основі митної вартості товару – це ціна товару, яка формується в країні призначення на відкритому ринку в момент подачі митної декларації. На величину митної вартості значною мірою впливають транспортні витрати, що обумовлює відмінність у підходах до її визначення. Так, у США митна вартість товару визначається на базі ціни FOB (тобто фактично на базі ціни країни-експортера, а в країнах Західної Європи – на базі ціни CIF, яка включає також вартість страхування, транспортування в країни призначення.

Митний тариф може використовуватись не тільки для обмеження обсягів імпорту, а й експорту товарів. Експортний митний тариф – це тариф, яким обкладаються експортні товари при перетині ними митної території країни. Як правило, експортний тариф є адвалерним та використовується в основному країнами, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою. Виключним випадком експортного тарифу є ембарго (заборона) експорту.

У багатьох країнах рівень митних ставок залежить від ступеня обробки товарів: рівень ставок підвищується в міру підвищення ступеня обробки товарів. Така митна політика отримала назву тарифної ескалації, яка приводить до фактичного закриття ринку готової продукції в розвинутих країнах для іноземних конкурентів та стимулювання поставок сировини та напівфабрикатів.

Оцінка економічних наслідків впливу мит здійснюється у напрямі дослідження позитивних та негативних наслідків для споживачів, держави, національних виробників та імпортерів.

Введення митного тарифу по-різному впливає на економіку великої та малої країн. У міжнародній економіці під великою розуміють країну, характер та динаміка розвитку якої значною мірою впливає на розвиток світової економіки (в даному випадку зміна попиту та імпортні товари сприяє зміні світових цін). Малою вважається країна, якщо зміна попиту на імпортні товари в ній не приводить до зміни світових цін.

Розглянемо три стадії моделі: до початку зовнішньої торгівлі, при вільній торгівлі, яка передбачає вільне імпортування відповідно до ринкової кон’юнктури, після введення імпортного тарифу.

На рис. 17.1 наведено вплив імпортного тарифу на економіку малої країни. Мала країна виробляє і споживає товар у точці E при цьому пряма внутрішнього попиту - Dd, пряма внутрішньої пропозиції – Sd. Країна виробляє товар обсягом Q3 за ціною Pd за одиницю продукції.

 

 

Рис. 17.1. Вплив імпортного тарифу на економіку малої країни

При вільній торгівлі світова ціна на продукцію малої країни нижче за ціну внутрішнього ринку і складає Pw, тому виникає можливість імпортувати продукцію іноземних виробників за світовою ціною. Відповідно до цього крива пропозиції буде представлена горизонтальною прямою Sw+d, що показує обсяг товару, який є доступний покупцям як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку. При вільній торгівлі крива попиту та крива пропозиції перетинатимуться в точці F, в якій обсяг попиту на товар буде максимальним – Q5, тоді як його внутрішня пропозиція Q1. У цьому випадку обсяг імпорту складатиме Q5 – Q1, у результаті чого внутрішня ціна знизилась з Pd до Pw.

Після введення тарифу малою країною рівень світової ціни не зміниться, але відбудуться значні зміни на її внутрішньому ринку. Внутрішня ціна товару з урахуванням мита зросте з Pw до Pw+t. Крива сукупної пропозиції зміщується на величину введеного тарифу t на рівень Sw+d+t. Крива внутрішнього попиту і крива сукупної (внутрішньої та зовнішньої) пропозиції пересікатимуться у точці G. Завдяки введення імпортного тарифу обсяги внутрішнього виробництва збільшаться на Q1Q2, а обсяги внутрішнього споживання скорочуються на Q5 Q4. Обсяги імпорту скорочуються з Q1Q5 до Q2Q4. До обкладання імпорту тарифом надлишок споживання складав a+b+c+d+e+f+g, тобто обмежувався кривими внутрішнього попиту та зовнішньої пропозиції. Після введення імпортного тарифу обсяг споживання склав e+f+g.

Введення малою країною імпортного тарифу сприяє виникненню наступних ефектів:

1) ефект доходів – обсяг збільшення доходів бюджету в результаті обкладання товарів імпортним мито, який обчислюється як розмір імпорту після введення мита, помножений на обсяг імпорту (на графіку представлено областю c);

2) ефект перерозподілу – це перерозподіл доходів від споживачів до виробників товарів, які конкурують з імпортом, обчислюється як різниця між додатковим прибутком національних виробників від введення імпортного тарифу та додатковими витратами на виробництво додаткової продукції (на графіку область а) тобто чистий приріст доходів виробників складатиме (Q2 - Q1) х1/2;

3) ефект захисту виникає в результаті заміщення імпортних товарів вітчизняними, хоча ефективність виробництва імпортних товарів значно вища за ефективність виробництва вітчизняних товарів. У результаті цього додаткові витрати виробництва продукції складуть (Q2 - Q1) х Pw+t (область b), але їх можна було б скоротити за рахунок імпорту додаткової продукції за світовою ціною, тобто (Q2 - Q1) х Pw ;

4) ефект споживання виникає в результаті скорочення обсягів споживання за рахунок збільшення його ціни на внутрішньому ринку (область d) і визначається як (Q5 - Q4)х 1/2.

Крім того, постраждають іноземні виробники, яким доводиться скорочувати обсяги імпорту з Q1Q5 до Q2Q4.

Введення імпортною тарифу великою країною має на меті покращення умов її торгівлі з іншими країнами. Оскільки велика країна є значним імпортером товарів на світовому ринку, то здійснення тарифного регулювання суттєво вплине на рівень світових цін на даний товар. Графічно вплив імпортного тарифу на економіку великої країни наведено на рис. 17.2.

До початку зовнішньоторговельних відносин велика країна виробляє та споживає товар у точці E, при цьому крива внутрішньої пропозиції представлена Sd, а крива внутрішнього попиту – Dd, внутрішня ціна – Pd.

При вільній торгівлі ціна на внутрішньому ринку країни Pd вища, ніж світова ціна Pw. Інші країни можуть поставляти за умови вільної торгівлі обмежені обсяги товару за ціною Pw, а при зменшенні ціни пропозиція товару збільшиться і крива пропозиції становитиме Sw+d, яка показує обсяг доступного для споживачів товару вітчизняного і закордонного виробництва. Перетин кривої попиту та пропозиції у цьому випадку буде у точці F. Обсяг попиту на товар становитиме Q5 , а його внутрішня пропозиція – Q1, імпорт – Q1 Q5. В результаті імпорту внутрішня ціна товару знизилась з Pd до Pw, а національні виробники скорочують обсяг продажу на Q3 Q1.

 

 

 

Рис. 17.2. Вплив імпортного тарифу на економіку великої країни

Після введення імпортного тарифу внутрішня ціна імпортованого товару зростає на розмір мита з Pw до Pw+t, крива сукупної пропозиції зміщується на рівень Sw+d+t. Перетин рівнів внутрішнього попиту та сукупної (внутрішньої та зовнішньої) пропозиції досягається у точці G. Внутрішнє виробництво збільшується на Q1Q2, а внутрішнє споживання зменшується на Q3Q4, імпорт скорочується на Q1Q5 - Q2Q4.

У результаті введення імпортного тарифу втрата надлишку споживання склала a+b+c+d. Ефект захисту представлений сегментом b, що призводить до втрат у результаті меншої ефективності внутрішнього виробництва товару порівняно з іноземним; ефект споживання – сегментом d, що призводить до втрат у результаті скорочення внутрішнього споживання. Перерозподільний ефект розраховується як добуток обсягу імпорту після введення митного тарифу на розмір імпортного мита (сегменти с, е).

Ефект доходу великої країни поділяється на:

- ефект внутрішніх доходів – це перерозподіл доходів від вітчизняних споживачів у бюджет країни, який складає Pw Pw+t на кожну одиницю товару;

- ефект умов торгівлі – перерозподіл доходів від іноземних виробників у бюджет країни, який складає Pw1 Pw.

У сукупності два ефекти Pw1 Pw+t за вартістю дорівнюють імпортному миту.

Отже, у випадку великої країни імпортний тариф може вплинути на економіку через ефект умов торгівлі е. Однак виникнення ефектів захисту та ефектів споживання негативно впливають на її економічний розвиток. Тому для оцінки ефективності митного регулювання порівнюють абсолютний приріст у результаті ефекту умов торгівлі із сукупними витратами від ефекту захисту та споживання, тобто:

- якщо e > b+d, то економічна ситуація в країні в результаті введення імпортного тарифу покращилась;

- якщо e = b+d, то економічна ситуація в країні в результаті введення імпортного тарифу не змінилась;

- якщо e < b+d, то економічна ситуація в країні в результаті введення імпортного тарифу погіршилась.

Отже, введення мит є ефективним, якщо сприяє зниженню світової ціни на імпортний товар, тобто покращує умови торгівлі для країни, і загальний результат від введення митного тарифу визначається співвідношенням:

1) втрат від зниження ефективності економіки країни;

2) доходів від введення мита і від покращення умов торгівлі країни.

У більшості випадків, коли країна не може суттєво вплинути на рівень світових цін на товари, введення митного тарифу приводить до перевищення втрат над її доходами.

У регулюванні обсягів імпорту товарів важливе значення має визначення фактичного рівня митного тарифу через те, що він захищає не тільки національні підприємства-виробників кінцевої продукції від іноземної конкуренції, але й робітників цих підприємств і підприємства допоміжної сфери. Це ускладнює процедуру вимірювання сукупного ефекту від введення мит, який визначається з урахуванням двох принципів:

1) митна політика країни торкається не тільки доходів підприємств- виробників кінцевої продукції, а й підприємств- виробників напівфабрикатів, комплектуючих тощо;

2) якщо кінцева продукція галузі захищена більш високим тарифом, ніж її проміжна продукція, то фактичний рівень митного тарифу перевищує його номінальний рівень.

Враховуючи ці принципи розраховують рівень ефективного митного тарифу:

 

 

, (17.1)

де – рівень ефективного митного тарифу;

– рівень номінального імпортного тарифу на кінцеву продукцію;

– рівень імпортного тарифу на імпортовані комплектуючі;

– частка вартості комплектуючих у вартості готової продукції.

 

Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі, як було сказано вище, має економічний сенс тоді, коли сукупні доходи країни від введення тарифів перевищують втрати, пов’язані із зниженням ефективності внутрішнього виробництва та втрат національних споживачів. Це обумовлює необхідність визначення та введення оптимального митного тарифу. Оптимальний митний тариф – це рівень митного тарифу, при якому забезпечується максимальна економічна вигода від його введення. Основними рисами оптимального митного тарифу є:

- ставка оптимального митного тарифу завжди позитивна і знаходиться в проміжку між нулем та заборонним митним тарифом, при якому імпорт не доцільний тобто:

 

0< Т опт. < Т запр., (17.2)

деТ опт. – оптимальний митний тариф,

Т запр. – заборонний митний тариф;

 

- ставка оптимального митного тарифу, як правило, невелика – 10-15%;

- ставка оптимального митного тарифу завжди обернено пропорційна еластичності пропозиції імпортного товару. Чим нижча еластичність імпортного товару за ціною, тим вище ставка оптимального митного тарифу і навпаки, чим вища еластичність імпортного за ціною, тим нижча ставка оптимального митного тарифу;

- оптимальний імпортний тариф завжди сприяє перерозподілу доходів між країнами, тобто до економічного виграшу одних та програшу інших країн.