Сучасний механізм регулювання міжнародних економічних відносин є багаторівневим та включає національний рівень, на якому формуються національні системи регулювання, регіональний рівень передбачає створення наднаціональних органів регулювання економічних відносин між країнами певного регіону та міжнародний рівень, регулювання на якому здійснюється міжнародними економічними організаціями. Слід зазначити, що з підвищенням ступеня ієрархічності в цій системі характер регулювання змінюється в оберненій пропорції: на національному рівні залежно від загальнодержавних економічних інтересів розробляються правові норми і режими міжнародної економічної взаємодії, які є обов’язковими для виконання та дотримання; на регіональному рівні розробляються більш універсальні методи та інструменти регулювання економічного співробітництва з урахуванням особливостей розвитку країн даного регіону; на міжнародному рівні регулювання здійснюється на основі укладання угод, розробки конвенцій, прийняття резолюцій, тобто має координуючий або рекомендаційний характер. Тому характерною особливістю сучасного розвитку світової економіки є відсутність нормативно-правового забезпечення міжнародного економічного співробітництва. Фактично сфера міжнародного бізнесу є не регульованою, що породжує значні протистояння між країнами, які мають як політичний, так і (в основному) економічний характер. Основна роль у регулюванні міжнародних економічних відносин належить міжнародним організаціям. Протягом останніх 60-70 років характер їх діяльності змінювався разом зі зміною характеру та динаміки відносин між країнами. На теперішній час роль міжнародних організацій у регулюванні міжнародних економічних відносин полягає у:
- концентрації зусиль суб’єктів міжнародних економічних відносин у вирішенні глобальних проблем світової економіки;
- координації міжнародної економічної діяльності країн;
- регулюванні міжнародних потоків товарів, послуг, капіталів, технологій, робочої сили, валютних, фінансових, кредитних ресурсів для забезпечення безперервного відтворювального процесу;
- забезпеченні пропорційного розвитку системи світового господарства;
- регулюванні економічних політик країн відповідно до основних принципів міжнародного співробітництва;
- створенні підґрунтя для формування уніфікованої системи регулювання МЕВ на основі гнучкої адаптації національних та регіональних регулятивних механізмів до умов міжнародного бізнесу.