| Країна | Дата чинності | Сума, млн СПЗ |
| Гвінея | 21 грудня 2007 року | 48,2 |
| Ліберія | 14 березня 2008 року | 239,0 |
| Нікарагуа | 5 жовтня 2007 року | 71,5 |
| Того | 21 квітня 2008 року | 66,1 |
| Усього | 424,8 | |
| Збільшення | ||
| Буркіна-Фасо | 9 січня 2008 року | 9,0 |
| У цілому | 433,8 |
Так, МВФ надав фінансову підтримку на суму 424,8 млн СПЗ та збільшив обсяг ресурсів на 9,0 млн СПЗ по існуючій домовленості з Буркіна- Фасо. На кінець 2008 року МВФ надало фінансову підтримку 25 країнам на суму 1,1 млрд СПЗ, а загалом було надано пільгових кредитів на суму 3,9 млрд СПЗ.
Також, як зазначалось вище, МВФ надає екстрену допомогу країнам, які постраждали від стихійного лиха та конфліктів. Так, у 2008 році Виконавча Рада затвердила екстрену допомогу у розмірі 218,5 млн СПЗ, з якої для подолання наслідків стихійного лиха у Бангладеш та Домініканській республіці було виділено 133,3 та 2,1 млн СПЗ відповідно та для подолання конфліктних наслідків – Кот-д’Івуару (40,7 млн СПЗ), Гвінеї-Бісау (1,8 млн СПЗ). Загалом, екстрена пост конфліктна допомога надана Кот-д’Івуару, Гвінеї-Бісау та Лівану на суму 133,8 млн СПЗ, а екстрена допомога на подолання наслідків стихійного лиха – Бангладеш, Домініканській республіці, Гренаді, Мальдівським островам, Шрі-Ланці - на суму 245,4 млн СПЗ.
На теперішній час набуває значущості і субсидований механізм екстреної допомоги країнам у рамках Ініціативи ХІПК – 33 країни-члена (Афганістан, Ліберія, Центральна африканська республіка, Непал, Сомалі, Судан, Кот-д’Івуар тощо) досягли етапу прийняття рішення по цій ініціативі, з них 23 країни (Бенін, Болівія, Буркіна-Фасо, Гайана, Гана, Гамбія, Гондурас, Замбія, Камерун, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Мозамбік, Нігер, Нікарагуа, Руанда, Сан-Томе і Принсіпі, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Уганда, Ефіопія) – етапу завершення, загальна величина їх списаного боргу склала 41,6 млрд дол. [40].
Країна-боржник має право претендувати на участь у Ініціативі при відповідності наступним критеріям:
- офіційне визнання найбіднішою країною світу;
- річний дохід на душу населення повинен бути нижче граничного розміру, який дає право на отримання пільгових кредитів від МВФ і Світового банку;
- зовнішній державний борг повинен перевищувати 150% вартості річного експорту або 250% доходів бюджету після впровадження традиційних заходів по скороченню боргів.
Процедура участі у ХІПК передбачає декілька етапів:
1 – етап прийняття рішень по ініціативі, країна повинна продемонструвати задовільні результати від реалізації програми зі скорочення бідності, розробити стратегію скорочення бідності, узгодити план погашення всієї простроченої заборгованості, після чого МВФ, Світовий банк та регіональні банки розпочинають реалізацію плану полегшення боргового тягаря;
2 – етап завершення, країна-боржник приймає короткий перелік умов кредиторів (умови реформування соціальної сфери, підвищення ефективності боротьби з корупцією тощо) і при їх виконанні переходить на наступний, останній, рівень;
3 – етап списання боргу в повному обсязі або частково.
У 2008 році МВФ прийняв зобов’язання виділити 2,3 млрд СПЗ у рамках Ініціативи ХІПК і фактично виплатив 1,7 млрд СПЗ. Слід зазначити, що Ініціатива ХІПК є разовим інструментом МВФ, термін її дії подовжується вже декілька разів не зважаючи на невдоволення країн-донорів.
З 2006 року Світовий банк, МВФ та Африканський банк розвитку розпочали Ініціативу по полегшенню тягаря заборгованості (МДРІ), в рамках якої країни-учасниці Ініціативи ХІПК, які досягли завершального етапу, отримують допомогу у вигляді безповоротного одночасного списання заборгованості перед Міжнародною асоціацією розвитку (МАР), Африканським банком розвитку та МВФ. Анулювання боргу здійснюється додатково до полегшення заборгованості в рамках Ініціативи ХІПК. Фінансові інституції планують надати допомоги учасникам МДРІ понад 50 млрд. дол. (МАР – близько 37 млрд дол., Африканський банк розвитку – 8,5 млрд дол., МВФ – 5 млрд дол.) [40].
У 2008 році діяльність МВФ в умовах поглиблення світової фінансової кризи значною мірою була реформована. Ці заходи необхідні для покращення задоволення потреб країн-членів у кредитних ресурсів в умовах їх обмеженого обсягу та збільшення вагомості країн з низькими доходами та з перехідною економікою у прийнятті рішень фонду. Реформування діяльності МВФ передбачає:
1) впровадження більш прозорої формули розрахунку квот, яка містить чотири змінні – ВВП (питома вага – 50%), відкритість (30%), змінність (15%), резерви (15%). Змінна ВВП є поєднанням 60% ВВП за ринковим обмінним курсом та 40% ВВП за обмінним курсом по паритету купівельної спроможності. “Коефіцієнт стискання” помножує формулу на 0,95, що приводить до скорочення частки найбільших країн-членів та збільшенню частки інших країн;
2) всі країни-члени з недостатньою кількістю голосів мають право на збільшення квоти, в результаті чого збільшаться номінальні квоти 54 країн на 12 -106%.
У табл. 19.3 наведено розподіл витрат МВФ на наступні три роки за цільовим призначенням.
Так, на 2009-2010 рр. було прийнято запланований обсяг капітальних витрат у розмірі 138 млн дол. Аналіз табл. 19.3 свідчить про збереження різновекторної діяльності МВФ, однак переважаюча частка витрат буде спрямована на здійснення контролю за розвитком світової економіки, регіонів та окремих країн.
Таблиця 19.3