Однією з базових категорій міжнародних економічних відносин є міжнародний поділ праці, існування якого обумовлено дією закону економії часу. Міжнародний поділ праці (МПП) є об’єктивною основою виробничих, науково-технічних, торговельно-економічних зв’язків між країнами. Саме на основі МПП здійснювалось формування світового ринку та світового господарства, а в сучасних умовах здійснюється інтернаціоналізація світових господарських процесів.
За своєю сутністю міжнародний поділ праці є однією з форм прояву суспільного поділу праці, яка становить диференціацію трудової діяльності на самостійні види. Формування суспільного поділу праці є об’єктивно історичним процесом розвитку виробничих відносин та продуктивних сил. Основою та рушійною силою суспільного поділу праці є прогрес продуктивних сил: поділ праці завжди підвищував продуктивність праці, а значить, і сприяв економічному та соціальному розвитку. Разом з тим поділ праці є одночасно і об’єднанням відокремлених виробничих процесів. Саме у відокремленні різних видів трудової діяльності та одночасному їх взаємодоповненні і взаємодії проявляється сутність поділу праці.
У міжнародній економіці існує класифікація суспільного поділу праці за територіальним та виробничим критеріями. Залежно від виду виробничої діяльності суспільний поділ праці класифікується на:
1) загальний, який передбачає поділ праці між крупними сферами національного господарства країни;
2) приватний передбачає поділ праці між галузями та підгалузями національного господарства;
3) одиничний – поділ праці усередині підприємств на певні види діяльності або в рамках певних структурних підрозділів.
Залежно від територіального охоплення суспільний поділ праці поділяється на:
1) поділ праці усередині окремих країн на регіони, райони, округи, штати тощо;
2) міжнародний поділ праці між окремими країнами.
Міжнародний поділ праці є вищим ступенем розвитку суспільного територіального поділу праці, основаного на спеціалізації окремих країн у виробництві певних видів продукції для задоволення власних потреб та потреб світового ринку.
Залежно від виду виробничої діяльності міжнародний поділ праці поділяється на:
1) міжнародний загальний поділ праці, який передбачає спеціалізацію окремих країн на крупних сферах виробництва – промисловості, сільському господарстві, сфері послуг тощо;
2) міжнародний приватний поділ праці – це галузева та внутрішньогалузева спеціалізація окремих країн;
3) міжнародний приватний поділ праці – спеціалізація окремих країн на певних стадіях технологічного процесу (складання, комплектація, допоміжне виробництво тощо).
Таким чином, міжнародний поділ праці – більш вузьке поняття, ніж суспільний поділ праці, бо є формою прояву суспільного поділу праці у міжнародній економіці.