Фактори розвитку і поглиблення міжнародного поділу праці

В основі процесу сучасної територіальної диференціації виробничої діяльності лежать різні фактори природного, соціального, економічного, науково-технічного характеру, до яких слід віднести:

1) відмінності у розподілі природних ресурсів є однією з найбільш очевидних передумов поділу праці між країнами та визначення їх експортної спеціалізації;

2) географічне положення визначає пріоритетні напрями зовнішньоекономічної політики країн, особливості організації транспортних комунікацій, передумови для інтеграції;

3) відмінності у кліматичних умовах, які більшою мірою відображаються на агропромисловій спеціалізації країн;

4) чисельність населення країни визначає факторозабезпеченість країн – якщо в країні є значні трудові ресурси, їй більш вигідно спеціалізуватись на експорті трудомісткої продукції. Якщо ж у країні спостерігається дефіцит трудових ресурсів, то вигідніше імпортувати трудомістку продукцію;

5) розмір території країни. За наявності великої території та значної місткості внутрішнього ринку є можливості для розвитку суспільного поділу праці всередині країни. Не великі та середні за територією та чисельністю населення країни більшою мірою залежні від міжнародного поділу праці через відсутність природно-сировинних ресурсів та вузькість внутрішнього ринку. Однак сучасний розвиток міжнародної економіки свідчить про зміну характеру впливу цих факторів: більшість країн, що розвиваються є багаточисельними та мають велику територію, але ступінь їх залежності від міжнародного середовища велика. Це пояснюється не врахуванням таких чинників, як науково-технічний розвиток країн та характер зовнішньоекономічної політики;

6) головним чинником формування та розвитку МПП у сучасних умовах є науково-технічний прогрес (НТП), під впливом якого відбувається поглиблення поділу праці як всередині окремих країн, так і в міжнародному масштабі. Тому ступінь участі країни у МПП визначається рівнем розвитку її національних продуктивних сил, стану науки та технології;

7) характер та тип організації національної економіки, ступінь її відкритості зовнішньому середовищу. Відкритість економіки – це зважена державна політика економічного спілкування із зовнішнім світом, яка побудована на принципах ефективного, безпечного та взаємовигідного співробітництва.