Основою функціонування суб’єктів світового господарства є процес виробництва продукції (робіт, послуг) для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства. Організація виробничого процесу базується на матеріальній базі, яка складається з факторів виробництва.
Фактори виробництва – це ресурси, використання яких у виробничому процесі сприяє створенню матеріальних благ.
До факторів виробництва відносять:
капітал– це накопичений запас коштів, які необхідні для створення матеріальних благ;
труд – розумова та фізична діяльність людини, спрямована на досягнення поставлених цілей;
земля – ресурси природи, які використовуються для створення матеріальних благ;
технологія– наукові методи досягнення практичних цілей.
Класифікація факторів виробництва передбачає їх виокремлення за наступними критеріями:
1) за походженням:
- основні – ресурси природи, якими володіє країна;
- розвинуті – це фактори, які були отримані при здійсненні господарської діяльності;
2) за ступенем матеріальності:
- матеріальні, які мають матеріально-уречевлену форму (земля, капітал);
- нематеріальні, які не мають матеріально-уречевленої форми (труд, технологія);
3) за характером зростання:
- інтенсивні, які сприяють збільшенню обсягів виробництва за рахунок якісних змін їх використання (підвищення продуктивності праці, збільшення виробничої потужності, впровадження нових технологій тощо);
- екстенсивні, збільшення обсягу використання яких сприяє збільшенню обсягів виробництва (збільшення обсягів поставок сировини, збільшення обсягів інвестування та кількості працівників, додаткове введення в експлуатацію обладнання тощо);
4) за ступенем спеціалізації:
- загальні – фактори універсального характеру, які можуть використовуватись у різних галузях економіки;
- спеціальні, у яких відсутні адаптивні риси через вузьку спеціалізацію та використання тільки в окремих галузях;
5) за ступенем мобільності, тобто здатності переміщуватись у просторі та змінювати свої функції:
- абсолютно мобільні, які досить легко переміщуються у міжнародному просторі та можуть змінювати свої форми та функції (капітал, труд, технологія);
- слабо мобільні фактори, які не здатні переміщуватись у просторі та змінювати свої функції (земля) або ж їх мобільність є не доцільною.
Основні та спеціальні фактори виробництва є слабо мобільними, а розвинуті та загальні – абсолютно мобільними.
Характер та обсяги економічної взаємодії між країнами обумовлюються, насамперед, різною їх забезпеченістю факторами виробництва.
Зосередження факторів виробництва у окремих країнах залежно від їх географічного положення, природнокліматичних умов, розміру території, чисельності населення та рівня соціально-економічного розвитку, яке є основою для міжнародної спеціалізації та міжнародного кооперування, називається міжнародним розподілом факторів виробництва.
Процес міждержавного руху факторів виробництва з метою їх оптимального використання у виробництві називається міжнародним рухом факторів виробництва.
Важливою складовою виробничого потенціалу країн є їх природно-ресурсний потенціал, тобто здатність самостійно забезпечити потреби економіки необхідними природними ресурсами.