| Місце країни | Видобуток | Експорт | ||||||
| Країна | Всього, млн. т. | Країна | Кам’яне вугілля, млн. т | Країна | Буре вугілля, млн. т. | Країна | Кам’яне вугілля, млн. т. | |
| КНР | КНР | 1253,4 | США | Австралія | 136,7 | |||
| США | 934,1 | США | 577,1 | ФРН | 192,8 | США | 79,5 | |
| Індія | 285,5 | Індія | 263,5 | Росія | 91,7 | ПАР | 52,8 | |
| Росія | 262,5 | ПАР | 203,5 | Чехія | 66,3 | Канада | 32,8 | |
| ФРН | Австралія | 194,7 | Польща | 63,5 | Польща | |||
| Австралія | 242,8 | Росія | Австралія | 48,1 | Індонезія | 31,4 | ||
| ПАР | 203,5 | Польща | 135,3 | КНР | КНР | 27,7 | ||
| Польща | 198,8 | Україна | Індія | Росія | 25,7 | |||
| Чехія | 89,2 | ФРН | 53,2 | Україна | 3,6 | Колумбія | 18,7 | |
| Україна | 83,6 | Чехія | 22,9 | Казахстан | 2,5 | Венесуела | 4,2 |
Серед основних країн-імпортерів вугілля можна виділити дві групи:
1) країни Східної та Західної Європи, які збільшують попит на вугілля через скорочення власного видобутку, який є економічно не вигідним за рахунок високої собівартості (в 2 рази вища за собівартість американського, австралійського та південноафриканського вугілля);
2) країни Тихоокеанського регіону (Японія, Тайвань, Республіка Корея), які не мають достатніх власних запасів вугілля для забезпечення економіки.
Розвиток світового ринку вугілля характеризується наступними особливостями:
- беззаперечне лідерство на ринку будуть утримувати основні експортери вугілля (США, ПАР, Австралія);
- нарощування експорту такими країнами як Індонезія, Колумбія, Китай, Венесуела, які мають значні конкурентні переваги перед лідерами – низькі витрати по видобуванню вугілля, обумовлені більш дешевою робочою силою та економічною технологією (відкритим способом) видобування;
- поступове зростання цін на цей вид палива: на теперішній час світова ціна вугілля складає 25 – 27 дол/т у. п., але прогнозується її зростання до 2015 року до 30 – 35 дол/т у. п. у зв’язку з запланованим будівництвом теплових електростанцій на вугільному паливі [42].
Однак розвиток вугільної промисловості гальмується цілою низкою чинників:
- забруднення навколишнього середовища;
- транспортування вугілля від місця видобування до місця споживання є складним та проблемним через низьку пропускну спроможність залізниць та портів;
- недолік водних ресурсів для гідровидобування вугілля;
- дефіцит кваліфікованої робочої сили.
Природний газ.З другої половини XX сторіччя широке використання в якості сировини для багатьох галузей промисловості отримав природний газ. Розвідані запаси газу на початок 2007 р. складають 175,1 трлн м3.
У табл. 8.9 наведені дані щодо видобутку, споживання та самозабезпеченості країни природним газом.
Найбільш розвідані запаси зосереджені в Росії (39,2%), Західній Азії (32%), Північній Африці (6,9%), Латинській Америці (5,1%), Північній Америці (4,9%), Західній Європі (3,8%). На початок XXI ст. запаси природного газу становили: в Росії – 47 600 млрд м3, Ірані – 21 200, США – 4 654, Алжирі – 3 424, Туркменії – 2 650, Норвегії – 3 800, Казахстані – 1 670, Нідерландах – 1 668, Лівії – 1 212, Великобританії – 574. Забезпеченість світової економіки природним газом при сучасному рівні видобутку (2,4 трлн м3 на рік) становить 71 рік.
Таблиця 8.9