Сільське господарство є однією зі стратегічно важливих галузей національного господарства всіх країн світу, від рівня та характеру розвитку якої залежить її національна продовольча безпека.
Сукупність таких сільськогосподарських галузей, як землеробство, рослинництво та тваринництво становлять агропромисловий комплекс країни. Співвідношення між цими галузями змінюється під впливом структурних та кон’юнктурних змін у промислово розвинених країнах. Так, у Швеції, Фінляндії частка тваринництва у валовому виробництві сільськогосподарської продукції становить 75 – 80%, а у США – 55%, Франції – 53%, Італії -42%.
Незважаючи на значний вплив агропромислового комплексу на розвиток світової економіки, частка сільськогосподарської продукції у світовому експорті неухильно зменшується: по продовольчих товарах з 13% в 1970 році до 9% у 2004 році; по сільськогосподарській сировині з 7 до 2,5%. Ця тенденція обумовлена як підвищенням рівня самозабезпеченості продовольством країн Західної, центральної Європи, Китаю та Індії, так і широким використанням замінників сільськогосподарської сировини.
Агропромисловий потенціал світового господарства визначається можливістю світового агропромислового комплексу забезпечувати потреби міжнародної економіки у продовольчих товарах.
Основною галуззю землеробства є вирощування зернових культур, яке неухильно зростає – за останні 50 років з 800 до 2000 млн тонн. В структурі збору зернових 28% займає пшениця, 26% – рис, 25% – кукурудза, 21% – інші зернові. Частка розвинених країн складає 30% валового збору зернових у світі. Лідерство країни у цій галузі визначається за двома критеріями: за врожайністю зернових (ц/га): Японія – 54, США – 47, країни ЄС – 46, Україна – 14–16; за збором зерна на душу населення (кг): Канада – 2125, Австралія – 1320, США – 1250, Франція – 1050, Україна – 790 [25]. Динаміка світового ринку зернових відображена у табл. 8.15.
Таблиця 8.15