В економічній теорії та історичній науці існують два підходи щодо виникнення людського суспільства та суспільних відносин – формаційний та цивілізаційний.
Основними положеннями формаційного підходу є:
1) в основі життя суспільства лежить виробництво матеріальних благ, які необхідні для його існування та розвитку;
2) історія суспільства як реальний процес життєдіяльності людей – це історія розвитку способу виробництва матеріальних благ;
3) у життєдіяльності людей різних країн з однотипним способом виробництва є загальні суттєві ознаки, які виступають критеріями виокремлення суспільно-економічних формацій;
4) історичний процес є закономірним процесом зміни суспільно-економічних формацій, кожній з яких притаманна своя епоха цивілізації;
5) необхідність у зміні суспільно-економічних формацій полягає у протиріччі між рівнем розвитку продуктивних сил та виробничих відносин.
Відповідно до цього можна виділити наступні типи суспільно-економічних формацій: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну.
Цивілізаційний підхід розглядає історію суспільства як випадковий, спонтанний, неодноразово повторюваний процес. Прихильники цього підходу дотримуються точки зору про існування численних цивілізацій: розвинутих та часткових. Саме спонтанність історичного розвитку обумовлює специфічність історії економіки, культури народів різних країн і унеможливлює їх типізацію, а отже і виокремлення суспільно-економічних формацій.
Так як світове господарство є цілісною економічною системою, дослідження якої здійснюється на основі методу історичного та логічного аналізу, то для поглибленого вивчення еволюції міжнародних економічних відносин доцільно керуватись формаційним підходом.