Потреба в теоретичному осмисленні сутності та ролі міжнародної торгівлі виникає на певній стадії розвитку міжнародних економічних зв'язків, перетворення їх у важливий чинник економічного зростання країн.
Усі теорії міжнародної торгівлі можна поділити на дві групи:
1) класичні теорії, які пояснюють причини міжнародної торгівлі з точки зору пропозиції товарів та послуг на світовий ринок;
2) сучасні або новітні теорії, які або розвивають окремі аспекти класичних теорій, або повністю заперечують їх, пропонуючи власне пояснення причин міжнародної торгівлі з точки зору пропозиції та попиту на товари.
В історичній ретроспективі вперше проблеми експорту у систематизованій його формі стали розроблятися в XVI-XVII століттях і пов'язані з науковими дослідженнями представників меркантилізму.
Основою меркантилістського підходу до раціонального господарювання є доктрина активного торговельного балансу на основі державного регулювання зовнішньої торгівлі шляхом введення протекціоністських заходів щодо імпорту товарів та стимулювання експорту товарів вітчизняного виробництва. Представники меркантилістського підходу Т. Ман, У. Петті, П. Буагільбер і інші багатство країни вважали виключно у грошовій формі – у формі золота і срібла. А оскільки кількість останніх у визначений час була фіксованою, то зростання маси золота в одній країні можливо було, на їх думку, тільки за рахунок зменшення її в інших країнах. Зовнішня торгівля в уявленні меркантилістів виступає як основне джерело зростання багатства країни, а експорт товарів із країни – як головний інструмент регулювання золотогрошових потоків між країнами. Звідси, в інтересах кожної нації сприяти досягненню активного торговельного балансу на основі зростання свого експорту в інші країни і обмеження імпорту з них.
Меркантилістські ідеї щодо ролі міжнародної торгівлі виключно як інструменту зростання багатства країни призвели до того, що на початку XVIIІ століття міжнародна торгівля виявилася обплутаною різноманітними податками і заборонами, що суперечило потребам розвитку нового способу виробництва і зовнішньоекономічної взаємодії країн.
Хибність теорії меркантилістів намагався довести Д. Хьюм. Він розробив механізм взаємодії “цін – золота – потоків” та довів, що нескінченне нарощування кількості золота в країні приведе до зниження її конкурентоспроможності на світовому ринку. Д. Хьюм звернув увагу на те, що приток золота в країну в результаті підтримання позитивного сальдо платіжного балансу збільшить грошову пропозицію і сприятиме зростанню цін і заробітних плат. В результаті зростання цін конкурентоспроможність країни знизиться. І, навпаки, відтік золота з країни сприятиме зниженню цін і заробітних плат і підвищенню конкурентоспроможності країни. Рух золота між країнами буде постійно врівноважувати торговельний баланс (табл. 10.1).
Таблиця 10.1