Найбільш динамічною сферою сучасного світового господарства є міжнародна торгівля послугами, обсяги якої за останні десятиліття майже вдвічі переважають обсяги міжнародної торгівлі товарами. Ключовим фактором збільшення обсягів міжнародної торгівлі послугами, їх диверсифікації є поширення інформаційних технологій та попит на послуги, які не прив’язані до матеріальних носіїв. Прискорення розвитку сфери послуг обумовлено значно вищою нормою прибутку та меншим терміном окупності інвестицій у інноваційні проекти, ніж у матеріальне виробництво.
Одним з проблемних питань економічної теорії є визначення самої природи послуги. На відміну від товару, який є уречевленою працею та має споживчу вартість, послуга не існує як матеріальний субстрат. Вона споживається в момент її надання та задовольняє певні потреби споживача, тобто покращує рівень та якість життя, сприяє зміні форми товару, задовольняє певні духовні потреби. Послуга не може існувати як реальний об’єкт незалежно від продавця або покупця, на відміну від товару.
В економічній літературі існує багато визначень поняття “послуга”. Так, А. Киреєв розглядає послугу як зміну стану інституціональної одиниці, яка відбулась в результаті дій та на основі взаємної угоди з іншою інституціональною одиницею [14].
В. Є. Новицький визначає послугу як цілеспрямовану дію економічного змісту, результат якого виражається у споживчій вартості та проявляється як задоволення конкретної потреби людини [33].
А. П. Румянцев зазначає, що послуга – це вид діяльності, робіт, у процесі виконання яких не створюється новий матеріально-речовий продукт, який раніше не існував, але змінюється якість вже створеного продукту. Окрім цього, послугу можна визначити як вид діяльності, який задовольняє певну людську потребу, може мати або не мати матеріальну форму, тісно пов’язуватись з виробництвом товарів або самостійно оформленим [22].
Виходячи з цього, послугу можна розглядати як певний вид діяльності, як певну дію, як певний вектор.
Послуга – це товар особливого роду, який не має матеріально-речової форми, бо не створюється в процесі виробництва, та споживається з метою задоволення певних матеріальних та духовних потреб.
Міжнародна природа послуги проявляється в процесі міжнародного співробітництва по її наданню та оцінці ефективності подальшої співпраці. Міжнародна торгівля послугами має істотні відмінності з міжнародною торгівлею товарами, а саме:
1) мобільність суб’єктів міжнародної торгівлі послугами, що обумовлюється необхідністю встановлення прямого контакту між продавцем та покупцем з метою запобігання можливих суперечок та неузгодженості;
2) глобалізаційні процеси у світовій економіці сприяли нівелюванню меж між поняттям “внутрішні” та “іноземні” послуги, що передбачає певну умовність їх класифікації за критерієм національної належності;
3) регулювання міжнародної торгівлі послугами здійснюється на основі норм внутрішнього законодавства контрагентів, а не митними органами.
Незважаючи на явні відмінності, торгівля послугами тісно пов’язана з торгівлею товарами. Цей зв'язок проявляється у міжнародній допоміжній ролі послуг при освоєнні нових товарних ринків, тобто на всіх етапах маркетингової діяльності експортерів – від дослідження цільового ринку до після продажного обслуговування споживачів.
Відповідно до Генеральної угоди з торгівлі послугами (GATS) у міжнародному співробітництві виділяють чотири способи міжнародної торгівлі послугами:
1) трансграничне постачання, тобто постачання услуг на територію країни споживача послуг;
2) споживання послуг за кордоном;
3) присутність нерезидентів на території країни надання послуг;
4) переміщення представників постачальника послуг за кордоном з метою їх надання та сервісного обслуговування [3].
Існує декілька підходів щодо класифікації послуг.
Залежно від способу надання послуг споживачу виокремлюють:
1) послуги, які пов’язані з торгівлею – технічне обслуговування, транспортні, страхові тощо;
2) послуги, які пов’язані з виробничо-інвестиційною діяльністю – трансферт технологій, професійні, готельні тощо;
3) послуги, які пов’язані з торгівельною та виробничо-інвестиційною діяльністю – послуги зв’язку, будівничі, сервісне обслуговування тощо;
4) автономні послуги – інформаційні, культурні, рекреаційні тощо.
Відповідно до класифікації Світового банку виокремлюють:
1) факторні послуги, які пов’язані з рухом факторів виробництва;
2) нефакторні послуги, які мають не фінансовий характер (туристичні, транспортні, рекреаційні).
Дана класифікація важлива для обговорення питань регулювання міжнародної торгівлі послугами в рамках СОТ, увага якої концентрується переважно на нефакторних послугах.
З метою відображення операцій з торгівлі послугами у платіжному балансі країн МВФ запропоновано наступну класифікацію послуг:
1) морські перевезення;
2) інші види транспортних послуг;
3) подорожі;
4) інші приватні та інші офіційні послуги.
Відповідно до класифікації Конференції ООН з торгівлі й розвитку (UNCTAD – United Nations Conference on Trade and Development) виділяють наступні види послуг:
1) фінансові;
2) послуги зв’язку;
3) будівничі та проектно-конструкторські;
4) транспортні;
5) професійні і ділові (юридичні, медичні, аудиторські тощо);
6) комерційні;
7) туристичні;
8) аудіовізуальні (теле-, відео-, аудіо-, кінематографічні).
Світова організація торгівлі виокремлює більше 150 видів послуг, які класифікуються на 12 секторів:
1) ділові;
2) послуги зв’язку;
3) будівничі та пов’язані з ними інженерні послуги;
4) дистриб’юторські;
5) освітні;
6) фінансові;
7) туризм та подорожі;
8) охорона здоров’я та соціальне забезпечення;
9) послуги, пов’язані з охороною навколишнього середовища;
10) організація культурних та спортивних заходів;
11) транспортні;
12) інші послуги [3].
Але серед сукупності послуг можна виокремити як загальні функціональні компоненти відтворювальних процесів та тенденцій їх розвитку, так і форми підприємницької діяльності, які за своїм змістом є послугами. Тому доцільно розглянути два блоки в системі міжнародних послуг: структурно-галузеві компоненти та виробничо-комерційні операції [33].
Структурно-галузеві компоненти системи міжнародних послуг – це:
1) інформаційні;
2) транспортні;
3) туристичні;
4) банківські;
5)страхові послуги.
Виробничо-комерційні операції, які є допоміжними у виробничому процесі, але можуть суттєво впливати на його ефективність – це:
1) лізинг;
2) франчайзинг;
3) інжиніринг;
4) ліцензійний обмін.
Інформаційні та електронні послуги є однією з динамічних форм послуг, оскільки саме нові технології змінили не тільки характер міжнародних економічних відносин, але й зміст продукту сфери послуг, сприяли нівелюванню просторових та часових бар’єрів між виробниками та споживачами. Сьогодні до факторів виробництва нарівні з капіталом, працею, землею, технологією, відносять і інформацію. Інформаційна сфера отримала назву “нова економіка”. Через механізми ринку інформаційних послуг створюється близько 50-60% сукупного суспільного продукту індустріально розвинених країн. Розвиток інформаційних технологій сприяє інтенсифікації економічного зростання. Лідерство на ринку інформаційних послуг обумовлене лідерством у сфері інформаційних технологій, що дає можливість доступу до фінансових, матеріальних і навіть людських ресурсів. На теперішній час відбуваються швидкий прогрес високотехнологічних галузей, де лідерами є США та країни Західної Європи. Однак вплив азіатських країн (Індії та Китаю) може докорінно змінити існуючий стан. Так, в Індії щорічне збільшення програмного забезпечення в сфері послуг складає 50-60%. Інформатизація сфери послуг впливає на структурну політику, міграційні процеси. Під впливом комп’ютерних інновацій здійснюється перебудова мережі фінансових ринків. Проявом впливу інформаційних послуг на характер міжнародного бізнесу є концентрація виробництва у формі злиттів та поглинань компаній, а також поширення венчурних проектів (у західноєвропейському регіоні обсяг інвестицій у ці проекти склав 20 млрд дол.).
У платіжному балансі країни міжнародні транспортні послуги відображаються на рахунку за поточними операціями, але з метою чіткого розмежування змістовних характеристик їх доцільно поділити на певні категорії [14] (табл. 11.1).
Таблиця 11.1