Характерною рисою сучасної світової економіки є перехід від індустріального (технологічного) до постіндустріального (знань) суспільства. Виокремлення технології в самостійний чинник виробництва є закономірним наслідком впливу науково-технічного прогресу на розвиток продуктивних сил та виробничих відносин. Технологія (technology) — це науково-методичне забезпечення процесу досягнення певних практичних цілей. Науково-методичне забезпечення є сукупністю методів, способів та інструментів, які використовуються для вирішення конкретних завдань виробничо-господарської діяльності суб’єктів економіки.
У поняття технології включають технологію товарів (послідовність виробничого циклу товарів), технологію процесів (впровадження інновацій у виробничий процес або організація виробничого процесу за новою технологією), технологію управління (система менеджменту підприємства).
Двоїстий характер технології полягає у можливості її дослідження як товару і як фактору виробництва.
У міжнародній економіці носіями технології є: товар – у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними товарами; капітал – у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними капіталомісткими товарами; праця – у випадку міжнарродної міграції висококваліфікованих кадрів; земля – у випадку міжнародної торгівлі природними ресурсами, видобування яких здійснено з використання нових технологій [14].
Як фактор виробництва, технологія може розглядатись як спосіб збільшення пропозиції інших факторів виробництва, якщо її впровадження сприяє підвищенню продуктивності інших факторів виробництва (праці, капітала), або як самостійний фактор, який впливає на умови торгівлі країни або ж бути об’єктом міжнародної торгівлі.
Тому міжнародний рух технологій може здійснюватись як торгівля технологією або торгівля технологічно місткими товарами.
Міжнародна передача технології (international technology transfer) — це процес міждержавного переміщення науково-технічних досягнень на комерційній та некомерційній основі.