Міжнародний трансферт технологій супроводжується значними ризиками, пов’язаними з порушеннями конфіденційності інформації. Тому у більшості країн нова технологія захищається одним або декількома правовими інструментами, до яких відносять патент, ліцензію, копірайт та торговельну марку.
Патент (patent) — це свідоцтво, яке видається винахіднику компетентним державним органом та засвідчує його монопольне право на використання винаходу. Патент засвідчує саме право власності, яке зазвичай підкріплюється регістрацією торговельної марки або промислового зразка. Патент видається на 15–20 років і діє тільки на території держави, де був виданий. Однак не всі винаходи та розробки можуть бути запатентовані. Для видачі патенту необхідно декілька умов: новизна, складність (перевищує рівень звичайного інженерного рішення) технічної задачі, практичне використання. Для підтримки правової сили патенту його власник повинен сплачувати патентні мита.
Ліцензія (license)— це дозвіл власника технології на її використання протягом визначеного періоду часу, у визначених межах та за визначену винагороду.
Копірайт (право відтворення) (copyright)— ексклюзивне право автора літературного, аудіо- або відеотвору на показ і відтворення своєї роботи.
Торговельна марка (trademark)— символ індивідуалізації підприємства, фірми-виробника товару у вигляді рисунку, графічного зображення, сполучення букв, ініціалів власників чи партнерів, який не можна використовувати без офіційного дозволу власника.