Об’єктивною основою функціонування світового господарства як цілісної економічної системи є міжнародна міграція робочої сили. Двоїстий характер праці обумовлює необхідність її визначення як фактору виробництва та як товару. Як фактор виробництва праця залежно від рівня кваліфікації впливає на ефективність використання інших факторів виробництва, як товар праця розглядається при використанні фізичних можливостей та розумових здібностей працівника для досягнення певних цілей. На подвійному характері праці була побудована і теорія доданої вартості К. Маркса, який констатував, що праця конкретного виробника, яка створює певний продукт, є конкретною, а витрати фізичних та моральних зусиль є абстрактними. Так як джерелом праці є робоча сила, то при наймі на роботу робочий продає власнику засобів виробництва не працю, а здатність до праці, в обмін на заробітну плату, яка відповідає вартості абстрактної праці. Таким чином, К. Маркс першим з економістів розрізнив поняття “робоча сила” як здатність до праці і “працю” як процес використання робочої сили [21, с. 421-422]. І саме прагнення до більш ефективного використання здібностей та можливостей працівників та їх розподілу між країнами є основним мотивом міжнародної міграції робочої сили.
Історія розвитку міграційних процесів налічує багато тисячоліть, але для розвитку світової економіки найбільш значущими є чотири етапи:
1) перший етап пов'язаний з промисловою революцією у Європі у останній третині XVIII- середині XIX ст., яка завдяки широкому впровадженню науково-технічних досягнень удосконалила виробничий процес та вивільнила значну кількість робочої сили, що спонукало до масового переселення європейців на американський, австралійський, новозеландський континент. З 1815 р. по 1830 р. більше 55 млн європейців назавжди покинули Європу. В цей період починає формуватись світовий ринок праці;
2) другий етап охоплює період з 80–х років XIX ст. до Першої світової війни, який характеризується значним зростанням масштабів накопичення капіталу. Виникнення диспропорцій у світовому господарстві завдяки концентрації капіталу та виробництва у США, Англії, Німеччині сприяє підвищенню попиту на робочу силу та стимулюванню імміграції низькокваліфікованих робітників з слабо розвинених країн (Індії, Китаю, відсталих країн Європи).
3) третій етап охоплює міжвоєнний період, характерною особливістю якого є скорочення масштабів міжнародної трудової міграції, у тому числі і міжконтинентальної, як наслідок економічної кризи 1929 –1933 рр. та тоталітарного режиму СРСР у формі заборони еміграції робочої сили.
4) четвертий етап пов'язаний із Другою Світовою війною, в ході і після якої емігрувало 15 млн німців, а у 50–60 рр. XX ст. внаслідок воєнних конфліктів емігрувало 45 млн чоловік. Слід зазначити, що міграційні процеси були наслідком не тільки політичних протистоянь, але і причин чисто економічного характеру, а саме:
- зростанню внутрішньоконтинентальної міграції, частково в Європі та Африці;
- збільшення попиту на висококваліфіковану робочу силу;
- посилення державного та міждержавного регулювання трудової міграції.
Міжнародна міграція робочої сили є процесом міждержавного переміщення робочої сили терміном більш як 1 рік, який обумовлений причинами економічного та неекономічного характеру.
Міжнародна міграція робочої сили включає два взаємопов’язаних процеси: еміграцію – виїзд працездатного населення з країни, та імміграцію – в’їзд працездатного населення в країну з-за кордону. З цими процесами також пов’язана рееміграція – повернення емігрантів на батьківщину та “відплив інтелекту” – еміграція висококваліфікованих кадрів.
Різниця між імміграцією та еміграцією становить міграційне сальдо, яке є показником оцінки обсягів руху робочої сили окремої країни за певний період часу (частіше за рік). Класифікація видів міжнародної міграції робочої сили наведена в табл. 13.1.
Постійна міграція передбачає безперервність руху робочої сили у визначених напрямках міжнародної міграції робочої сили. Тимчасова міграція має або сезонний характер (характерно для сільськогосподарських робіт), або ж викликана необхідністю щоденного переміщення робочої сили між населеними пунктами.
Легальна міграція здійснюється відповідно до міжнародних та міждержавних міграційних угод, офіційно зареєстрована та відображена у статистичних даних держав-експортерів та імпортерів робочої сили та Міжнародної організації з міграції. Обсяги нелегальної міграції офіційно не реєструються через неможливість встановити шляхи руху та чисельність нелегалів. Нелегальна міграція часто є соціально, політично небезпечною та порушує баланс на світовому та національних ринках праці.
Таблиця 13.1