Нині роль ЗМІ інтенсифікується з кількох причин. Серед них, по-перше, нові технічні й технологічні можливості збирання, акумуляції та передачі інформації, по-друге, розширення й укорінення демократичних засад політичного процесу, нові форми порозуміння правлячих еліт і суспільства, по-третє, поява інститутів дослідження громадської думки, спеціальних агенцій послуг у сфері політичного маркетингу й public relations, по-четверте, паралельний процес, з одного боку, посиленого інтелектуального оснащення маленької частини модерних суспільств, з іншого боку – зниження інтелектуальних, моральних, культурних параметрів більшості населення навіть найрозвиненіших країн, де перенесено акцент з філософського трактування інформації як «валюти демократії» (currency of democracy) на використання її як «валюти економіки» (currency of economy); швидкими темпами витворюється мутант, що поєднує у собі риси «гомо економікус» і «гомо віденс», яким керують з одного центру.
Медіатизація політики, зокрема, полягає у тому, що вона перетворюється на спектакль, героями якого є певні політики. Це явище особливо увиразнюється під час виборчих кампаній, що нагадують телесеріали. Використання так званого адміністративного ресурсу та творення міфу Саркозі у Франції чи Путіна в Росії вказує на рівень політичної культури значної частини населення, зазомбованого уп-ривілейованим засобом інформації – телебаченням, яке розмиває різницю між поколіннями, класами, професійними групами. Нинішні президенти «опанували» під час виборів усі професії – менеджера, спортсмена, тракториста, лікаря, підводника, пожежника і т. д. Відомий американський історик Річард Пайпс свого часу так охарактеризував Путіна: «Він не має жодної позитивної ідеї... І ось на що я звернув увагу: він не згадав жодної прочитаної книги»4.
Але вибори вже не є єдиним засобом легітимізації влади. Завдяки засобам масової комунікації маємо справу з постійним, безперервним процесом легітимізації. У політичному діалозі бере участь все суспільство, а не лише еліта. Принаймні так виглядає ззовні.
4 Петренко Є. Модернізований сталінізм // Українське слово. – 2000. – 24–30 серп.
Медіатизація суспільства в цілому стала очевидним фактом. Французький теоретик політичної комунікації Ж. Жерстль (J. Gerstle) провів дослідження того, як інтенсифікується процес медіатизації політики й громадян. Подаємо ці дані (у відсотках):