Сама творчість С. Алексієвич, «нова література факту», її роздуми над специфікою, потугою (або неміччю) слова заслуговують окремого дослідження. Наразі – деякі рефлексії. Публіцисти, так само, як «чисті» історики, повинні прагнути встановити взаємовідносини психології і соціології з іншими галузями знання в рамках минулого, включити справедливість у свій власний ментальний та культурний простір. Мислити совісно – означає виелімінувати суцільний негативізм із арсеналу засобів публіцистики. Пам’ять читачів і слухачів не повинна бути тотально збентежена, стурбована тоталітарними катаклізмами.
Уся система стосунків між людьми й народами, так старанно вивершена протягом століть соціальними і політичними інженерами, неминуче розвалювалася від одного правдивого слова. Іти за істиною – означає бути вільним. Як говорив Б. Паскаль: «Вся наша гідність полягає в думці... Будемо старатися гарно думати: ось початок моральності»73.
За такою журналістикою – майбутнє.
Запитання для самоконтролю
1. Теорії правди.
2. «Святая правда» Тараса Шевченка та Івана Франка.
3. Абсолютний сенс історії.
4. На чому наголошує Майкл Новак, аналізуючи XX століття?
5. Пастки релятивізму
6. Вацлав Гавел: «Відповідальність за слово – проблема не семантична, а моральна.
7. Ральф Бмерсон про творчість (есе «Природа»).
8. Творчий подвиг Володимира Маняка (книга «33-й: голод»).
9. Якості журналіста за Олександром Бовіним.
10. Політична публіцистика Віктора Зорзи.
11. «Історія почуттів» Світлани Алексієвич.
73 Паскаль Б. Думки про релігію. – Львів: Місіонер, 1995. – С. 19.
Розділ 7
КРЕАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНФОРМАЦІЇ