| Господарські операції | Дт | Кт |
| 1. Нарахування амортизації на об’єкт оренди | ||
| 2. Списання на собівартість виробництва | ||
| 3. Нарахування суми орендної плати | ||
| 4. Нарахування зобов’язання з ПДВ | ||
| 5. Отримання орендної плати | ||
| 6. Відображення фінансового результату – прибуток (збиток) | 713(793) | 793(713) |
Фінансова оренда
Фінансова оренда — це оренда, що передбачає передачу орендарем усіх ризиків і вигод, пов’язаних з правом користування і володіння активом. Оренда вважається фінансовою при наявності хоча б однією з таких ознак:
- орендар здобуває право власності на орендований актив по закінченні терміну оренди;
- орендар має можливість і намір придбати об’єкт за ціною нижче справедливої вартості на дату придбання;
- термін оренди складає більшу частину терміну корисного використання об’єкта;
- дійсна вартість мінімальних орендних платежів з початку терміну оренди дорівнює чи перевищує справедливу вартість об’єкта оренди.
Орендна ставка відсотка — це ставка, за якою теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості об’єкта фінансової оренди на початок терміну оренди (табл. 2.21).
Таблиця 2.21 — Відображення в бухгалтерському обліку
фінансової оренди (лізингу) в орендаря (лізингоотримувача)
| Господарські операції | Дт | Кт |
| 1. Введення до експлуатації об’єкта лізингу | ||
| 2. Одержання фінансового лізингу від орендодавця | ||
| 3. Нарахування амортизації | 23, 92, 93, 94 | |
| 4. Винагорода лізингодавцю за використання орендованих основних засобів | ||
| 5. Сума ПДВ за винагороду | ||
| 6. Щоквартальне (щомісячне) нарахування суми частини вартості об’єкта | ||
| 7. Погашення заборгованості за орендною платою | 684, 61 | |
| 8. Викуп об’єкта за залишковою вартістю |
Таблиця 2.22 — Відображення в бухгалтерському обліку
фінансової оренди (лізингу) в орендодавця (лізингодавця)
| Господарські операції | Дт | Кт |
| 1. Передача об’єкта у фінансовий лізинг | 13, | |
| 2. Визнання доходу від реалізації | 161, | |
| 3. Прибуток від фінансового лізингу(збитки) | (791) | (742) |
| 4. На вартість викупу | ||
| 5. Погашення залишкової вартості |
Облік довгострокових зобов’язань по облігаціях
Відповідно до п.29 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» первісно фінансові інструменти оцінюють і відбивають за їхньою фактичною собівартістю, що складається зі справедливої вартості активів, зобов’язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, що безпосередньо пов’язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов’язкові збори і платежі при передачі цінних паперів і т.п.).
У бухгалтерському обліку для емітента випуск облігацій пов’язаний з виникненням фінансового зобов’язання, тобто зобов’язання передати кошти іншому підприємству. У свою чергу, фінансове зобов’язання є одним із складових поняття «фінансовий інструмент».
Фінансове зобов’язання, пов’язане з випуском облігацій, повинне бути оцінено і відображено емітентом за його фактичною собівартістю, що складається із справедливої вартості активів, отриманих в обмін на таке фінансове зобов’язання, і витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням відповідних фінансових зобов’язань емітентом облігацій (комісійні, обов’язкові збори і платежі при передачі цінних паперів і т.п.). Це стосується первісної оцінки і відображення.
Оцінка фінансових зобов’язань на кожну наступну після визнання дату балансу проводиться за п.31 П(С)БО 13, тобто вони оцінюються за амортизованою собівартістю.
У той же час деякі вказівки з практики обліку емітентом власних зобов’язань по випущених облігаціях можна знайти й у «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженій наказом Мінфіну України від 30.11.99р. №291 зі змінами і доповненнями (далі — Інструкція про застосуванні Плану рахунків). Так, для обліку емітентом розрахунків з іншими особами по випущених і оплачених власних облігаціях терміном погашення більше дванадцяти місяців з дати балансу Інструкцією про застосування Плану рахунків передбачений рахунок 52 «Довгострокові зобов’язання по облігаціях» з трьома субрахунками:
- 521 «Зобов’язання по облігаціях», по кредиту якого ведеться облік боргових зобов’язань за номінальною вартістю облігацій;
по дебету — погашення заборгованості по розрахунках із власниками облігацій;
- 522 «Премія по випущених облігаціях»;
- 523 «Дисконт по випущених облігаціях».
Витрати підприємства по емісії облігацій і пов’язані з нею (комісійні торговці цінними паперами, мито за реєстрацію інформації про випуск, плата за послуги депозитарію або реєстратора, витрати на придбання бланків сертифікатів при документарній формі випуску і т.п.), відносяться до всього терміну їхнього звертання, коли емітент одержує доходи (вигоди) від використання у власної господарської діяльності запозичених у власників облігацій коштів. Ці витрати треба розподілити на весь термін (на всі звітні періоди) обертання облігацій.
При первинній оцінці й відображенні фінансових зобов’язань емітента облігацій фактичною собівартістю таких зобов’язань є чисті (фактичні) надходження емітентові від емісії облігацій. Витрати, пов’язані з емісією, тільки зменшують такі фактичні надходження.
п.31 П(С)БО 13 щодо оцінки фінансових зобов’язань на кожну наступну після визнання дату балансу за амортизованою собівартістю передбачають також розподіл витрат, пов’язаних з емісією облігацій, протягом усього терміну їхнього обертання (терміну існування фінансових зобов’язань).
Витрати, пов’язані з емісією облігацій, повинні розглядатися емітентом як утворення дисконту (знижки), у зв’язку з чим при випуску середньо - і довгострокових облігацій вони можуть відбиватися по дебету субрахунку 523 «Дисконт по випущених облігаціях» з наступним поетапним списанням у рамках амортизації фінансового зобов’язання в дебет субрахунку 952 «Інші фінансові витрати». Використання субрахунку 523 «Дисконт по випущених облігаціях» для акумулювання на ньому витрат по емісії не зовсім відповідає класичним поняттям «дисконту» як планової знижки з номіналу облігацій при їхньому первинному продажі, що (знижка) і складає весь доход інвестора (покупця облігації) при подальшому погашенні емітентом паперів за номіналом. Тому є можливе відображення витрат по емісії облігацій на спеціально відкритому для цього субрахунку 524 «Витрати на емісію облігацій».
Для правильного відображення в бухгалтерському обліку фінансових зобов’язань по облігаціях, що випускаються, емітент повинен виходити з терміну їхнього обертання.
Якщо облігації, що випускаються, будуть погашені протягом 12 місяців з дати балансу, то відповідні фінансові зобов’язання повинні розглядатися емітентом як поточні і знайти відображення в розділі IV пасиву Балансу. Якщо ж термін погашення облігацій перевищує 1 рік, то зобов’язання по них є довгостроковими і відбиваються у розділі III пасиву Балансу.
Для емітента витрати на випуск і розміщення облігацій зменшують фактичну вартість їхнього продажу, тому з метою бухгалтерського обліку вони повинні розглядатися як дисконт, що підлягає амортизації. Метод амортизації у П(С)БО 13 не визначений, тому цілком можливо використання найпростішого методу — методу рівномірної амортизації (списання суми дисконту на витрати підприємства). При цьому сума дисконту розділяється на кількість звітних періодів (кварталів) обороту облігацій, і в такий спосіб визначається сума амортизації дисконту.
Простота методу рівномірної амортизації не применшує його недоліки. Тому виправданим буде використання методу ефективної ставки відсотка, що запропонований Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Мінфіну України від 26.04.2000р. №91, зі змінами і доповненнями. На відміну від методу рівномірної амортизації, метод ефективної ставки відсотка дозволяє найбільш точно, з урахуванням тимчасового фактора розподілити відповідні суми доходів або витрат протягом усього періоду до погашення облігацій (табл. 2.23).