| Для роботодавців (нарахування) | Для найманих робітників (утримання із заробітної плати ) |
| ПФ | |
| 32,3% об’єкта оподаткування | 1%, якщо сукупний оподатковуваний дохід не включає 150 грн. включно; 2% — у разі перевищення сукупного оподатковуваного доходу — 150 грн. |
| ВНС | |
| Страхові тарифи встановлюються залежно від класів професійних ризиків виробництва і галузей економіки. Розміри встановлені Законом України №2272 | Утримання немає |
| ВН | |
| 2,9% відповідно до змін Закону №2980 від 17.01.2002 | 0,25 процента — для найманих працівників-інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях УТОГ і УТОС; 0,5 процента — для найманих працівників, заробітна плата яких нижче прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи; 1,0 процента — для найманих працівників, заробітна плата яких вище прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи |
| ВБ | |
| З 9.02.2002 внесок складає 1,6% | 0,5% |
Приклад. Заробітна плата працівника склала 300 грн., допомога з тимчасової непрацездатності — 200 грн. Податок з доходів буде розрахований таким чином:
((300 + 200) - (10,00 + 3,00 + 1,50 + 131,00)) x 0,13 = 46,09 (грн.),
де 10,00 – утриманого внеску до Пенсійного фонду (500х0,02);
3,00 – сума утриманого внеску до Фонду з тимчасової втрати працездатності (300х0,01);
1,50 – сума утриманого внеску до фонду із безробіття (300х0,005);
131,00 – сума податкової пільги (50% мінімальної заробітної плати).
Податкова пільга може бути застосована, оскільки сума заробітної плати і допомога з тимчасової непрацездатності не перевищують 570 грн.
Приклад. Заробітна плата працівника становить 400 грн., допомога з тимчасової непрацездатності, в тому числі за перші п’ять діб тимчасової непрацездатності — 300 грн. Податок з доходів фізичних осіб складе:
(400 + 300 – 14,00 – 7,00 - 1,50) x 0,13 = 88,08 (грн.),
де 14,00 грн.— сума утриманого внеску до Пенсійного фонду (700 х0,02);
7,00 — сума утриманого внеску до Фонду з тимчасової втрати працездатності (700х0,01);
1,50 — сума утриманого внеску до фонду з безробіття (300х0,005);
Податкова пільга не застосовується, тому що заробітна плата (зарплата + допомога з тимчасової непрацездатності) склала 700 грн., тобто більше 570грн.
Середня заробітна плата
Порядок нарахування середньої заробітної плати затверджений Інструкцією №5 від 13.01.2004р. При наданні працівнику щорічної і додаткової відпусток при виплаті компенсацій за невикористану відпустку, а також відпусток у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва, при переведенні працівника на більш легку роботу за станом здоров’я, при виплаті вихідної допомоги, при службових відрядженнях, змушених прогулах використовується середня заробітна плата. Вона обчислюється виходячи з виплат за останні 12 місяців роботи за ціле число місяців фактичної роботи, що передують наданню відпустки чи виплаті компенсації, якщо працівник працював не менше року.
Відповідно до Порядку нарахування середньої заробітної плати для розрахунку виплат по загальнообов’язковому державному страхуванню, затвердженого 20 вересня 2001 №1266, змінено порядок розрахунку середньої заробітної плати, відповідно до якого вона розраховується, виходячи з 6-ти останніх календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку.
Середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат і оплати перших 5-ти днів тимчасової непрацездатності виплачується за рахунок роботодавця.
Середня заробітна плата обчислюється шляхом розподілу нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, за який сплачуються страхові внески (оподатковуваного доходу):
- на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді по загальнодержавному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням, від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань;
- на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування святкових і неробочих днів по загальнодержавному соціальному страхуванню на випадок безробіття).
Документальне оформлення господарських операцій
з обліку заробітної плати
Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі первинних документів. Вони подаються в розрахунковий відділ бухгалтерії для перевірки і наступних розрахунків. За роботу в першій половині місяця працівникам звичайно видається аванс, а кінцевий розрахунок проводиться при виплаті заробітної плати за другу половину місяця.
Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідні відомості про посадові оклади (штатний розклад), присвоєні розряди (наказ), годинні тарифні ставки (тарифні сітки), а також дані табельного обліку за відповідний період.
Для нарахування основної заробітної плати працівникам, які працюють відрядно, необхідно мати обсяг виробітку за відповідними розцінками. Виконані роботи оформляють наступними документами:
- накладними на здачу продукції;
- квитанціями на оплату вартості послуг;
- актами приймання виконаних робіт.
При укладанні договорів з тимчасовими колективами і договорів підряду оплачується тільки кінцевий результат, передбачений у договорі. Усі види додаткових заробітних плат також нараховуються на підставі первинних документів і розрахунків середнього заробітку працівника.
Облік розрахунків з оплати праці виконується на підставі типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками й службовцями по заробітній платі» від 22.05.1996 №144:
- П-49 «розрахунково-платіжна відомість»;
- П-50,51 «розрахункова відомість»;
- П-52 «розрахунок заробітної плати»;
- П-53 «платіжна відомість»;
- П-54 «особовий рахунок»;
- П-54а «особовий рахунок»;
- П-55 «накопичувальна картка виробітку і заробітної плати»;
- П-56 «накопичувальна картка обліку заробітної плати»;
- П-1 «Наказ про прийняття на роботу»;
- П-2 «особова картка»;
- П-6 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки»;
- П-12 «табель обліку використання робочого часу»;
- П-15 «список осіб, які працюють не повний робочий час»;
- П-16 «листок обліку простоїв».
На кожного працівника у відділі кадрів відкривається особова картка, в якій є необхідні анкетні дані і всі зміни та переміщення по роботі. На всіх працівників, які працюють на підприємстві за трудовим договором, ведеться трудова книжка, що зберігається на підприємстві. На кожному підприємстві повинен бути організований табельний облік робочого часу.
Табель — первинний документ з обліку відпрацьованого часу. Складається в одному примірнику майстром чи іншими особами, яким це доручено, і подається в бухгалтерію у встановлені на підприємстві терміни.
Наряд — комбінований документ, у якому вказуються виконані роботи і підтверджується фактичний їх обсяг.
Розрахунково-платіжна відомість — зведений документ, що відбиває розрахунки з працівниками і службовцями з оплати праці.
Характеристика рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці»
На рахунку 66 ведуть узагальнюючу інформацію з розрахунків з персоналом з оплати праці по всіх видах заробітних плат, премій, допомоги і т.д.
Рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» має такі субрахунки:
661 «Розрахунки по заробітній платі»;
662 «Розрахунки по депонентах», тобто по заробітній платі, яка не отримана.
По Кт рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» відбивається нарахована основна, додаткова заробітна плата, премії, допомога по лікарняних листках та інші нарахування, а по Дт — виплата заробітної плати, премій, допомоги, а також утримані податки, платежі по виконавчих листках, натуроплата продукцією та інші утримання.
Нарахована, але не отримана в термін заробітна плата, відбивається по Дт 661 «Розрахунки за заробітну плату» і Кт 662 «Розрахунки з депонентами».
Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі на підприємстві ведеться по кожному працівнику, сума всіх утримань по аналітичних рахунках відповідає дебетовому обороту синтетичного рахунка 66 (табл.2.36).