Загальне вчення про запалення. Ексудативне запалення. Морфологія ексудативного запалення.
1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
Запалення – це патологічний процес, який виникає у відповідь на дію патогенного фактора, що проявляється комплексом структурних, функціональних і метаболічних порушень, а також розладами мікроциркуляції.
Фактори, які викликають запалення:
1. Фізичні (механічні, термічні, іонізуюча радіація, ультрафіолетове випромінювання та ін.).
2. Хімічні (кислоти, луги, солі важких металів, феноли, альдегіди та ін.).
3. Біологічні (віруси, бактерії, найпростіші).
4. Ендогенні (токсичні продукти обміну, жовчні кислоти та ін.).
Запалення буває локальним (уражені певні органи або тканини) та системним (виникає в системі тканин, наприклад, при системному васкуліті, ревматичних хворобах тощо).
Стадії запалення:
1. Альтерація (ушкодження тканини, викид медіаторів запалення, що проявляється дистрофією та некрозом).
2. Ексудація (реакція мікроциркуляторного русла з порушенням реологічних властивостей крові, підвищення судинної проникності на рівні мікроциркуляторного русла, ексудація складових частин плазми, еміграція клітин крові, фагоцитоз, утворення ексудату та запального клітинного інфільтрату (див. нижче)).
3. Проліферація (розмноження клітин, спрямоване на відновлення ушкодженої тканини).
Медіатори запалення
I. Медіатори плазмового походження (підвищують проникність судин, активують хемотаксис лейкоцитів, фагоцитоз і внутрішньосудинну коагуляцію):
1. Калікреїн-кінінова система (кініни, калікреїни).
2. Системи згортання та протизгортання (XII фактор згортання крові (фактор Хагемана) тощо).
3. Система комплементу.
II. Медіатори клітинного походження (мають бактерицидну дію, викликають вторинну альтерацію (ушкоджують тканини), підвищують проникність судинної стінки, регулюють проліферацію та диференціацію клітин у вогнищі запалення):
1. Гістамін, серотонін.
2. Повільно реагуюча субстанція анафілаксії.
3. Простагландини, простацикліни, тромбоксани.
4. Лізосомальні ферменти.
5. Катіонні білки.
6. Лімфокіни, монокіни, лейкотрієни.
Реакція мікроциркуляторного русла при запаленні містить у собі:
1. Рефлекторний спазм артеріол і прекапілярів у зоні запалення, який змінюється їхнім розширенням.
2. Запальну гіперемію.
3. Підвищення температури в зоні запалення.
4. Почервоніння запаленої ділянки.
Зміни реологічних властивостей крові містять у собі:
1. Крайове стояння лейкоцитів.
2. Стаз у посткапілярах і венулах, який змінюється тромбозом.
Ексудація складових частин плазми містить у собі перехід за межі судини води, білків, електролітів.
Еміграція клітин крові містить у собі вихід із просвіту судин лейкоцитів (лейкодіапедез) і еритроцитів (еритродіапедез) у зону запалення. Еміграції передує крайове стояння лейкоцитів.
Фагоцитоз – це поглинання та перетравлення клітинами (макрофагами, нейтрофілами) різних тіл як живої (мікроорганізми), так і неживої (сторонні предмети) природи. Якщо мікроорганізми повністю переварюються у фагоцитах, то такий фагоцитоз називають завершеним, а якщо не переварюються та розмножуються в їхній цитоплазмі – незавершеним (ендоцитобіоз).
Ексудат містить у собі випіт рідкої частини крові, білок (більше 2%), лейкоцити, еритроцити, лімфоцити, макрофаги та ін.
Залежно від переваги тих або інших елементів виділяють різні види ексудату:
1. Серозний (до 2% білка та невелика кількість клітинних елементів).
2. Фібринозний (містить велику кількість фібрину).
3. Гнійний (переважають нейтрофільні лейкоцити).
4. Геморагічний (переважають еритроцити).
5. Гнильний (наявність гнильних бактерій).
6. Змішаний (до одного виду ексудату приєднується інший).
Якщо в зоні запалення в ексудаті переважають клітини над рідкою частиною, то це називається запальним клітинним інфільтратом.
Нагромадження ексудату в тканинах призводить до збільшення її об’єму (припухлість – tumor), здавлювання нервових закінчень (біль – dolor), порушенню функції органа (function laesa).