У ході заняття студенти ознайомлюються з основними видами практичної діяльності лікаря, які потребують гігієнічних знань, розробляють та обґрунтовують комплексні рекомендації щодо профілактики захворювань та запобігання виникненню внутрішньо лікарняних інфекцій.
Лікарю знання гігієни необхідні при виконанні таких видів діяльності:
1. Аналіз стану здоров'я населення.
2. Діагностика та виявлення причин захворювань, передусім професійних, інфекційних та аліментарних хвороб.
3. Розслідування випадків харчових та професійних отруєнь, виробничого травматизму.
4. Проведення лікувально-трудової експертизи та професійної орієнтації.
5. Проведення профілактичних медичних оглядів.
6. Здійснення диспансеризації населення.
7. Санітарна експертиза та узгодження проектів будівництва, реконструкції капітального та поточного ремонтів приміщень, будинків та споруд лікувально-профілактичних закладів.
8. Здійснення попереджувального та поточного санітарного нагляду в установах охорони здоров'я.
9. Здійснення контролю за санітарно-гігієнічними умовами праці медичного персоналу.
10. Здійснення контролю за санітарно-гігієнічними умовами перебування та навчання дітей в дошкільних та шкільних загальноосвітніх закладах,в установах позашкільної освіти та виховання.
11. Оцінка побутових умов та умов проживання родини.
12. Проведення профілактичної роботи в лікувальних закладах, на підприємствах та установах.
13. Розробка рекомендацій щодо раціонального харчування, призначення лікувально-дієтичного та лікувально-профілактичного харчування.
14. Визначення впливу погодно-кліматичних та інших факторів довкілля на здоров'я людині і, надання рекомендацій з питань санаторно-курортного оздоровлення та лікування.
15. Виконання функцій керівника в різних ланках охорони здоров'я.
16. Проведення санітарно-просвітньої роботи.
Здійснення санітарію-просвітньої роботи має особливе значення для лікаря будь-якої спеціальності. Справді, сьогодні санітарно-просвітня робота є надзвичайно актуальною проблемою сучасної медичної науки, насамперед тому, що підвищення рівня загальної освіти населення не зумовило зростання його санітарної культури.
Основними завданнями санітарно-просвітньої роботи є:
1. Засвоєння гігієнічних та медичних знань.
2. Формування гігієнічних навичок.
3. Організація роботи громадського медичного активу (санітарні пости, санітарні дружини та інші структури товариства Червоного Хреста тощо).
Тому, передусім, слід вдосконалювати та впроваджувати такі види та засоби санітарно-просвітньої роботи:
1. Живе спілкування: лекція, бесіда, вечори запитань та відповідей.
2. Письмове спілкування: стіннівка, звернення, заклики, дошка запитань та відповідей, бюлетнева інформація, книги, плакати, журнали.
3. Використання наочних засобів: діапозитиви, муляжі, препарати, зразки виробів, радіопрограми, теле та відеофільми, комп'ютерні програми.
Як правило, перераховані види та засоби санітарно-просвітньої роботи використовуються у комплексі, але перевага надається поєднанню живого слова та наочних засобів.
Внутрішньо лікарняні інфекції — це спалахи захворювань інфекційного походження, що виникають під час перебування людини в лікувально-профілактичному закладі з метою отримання медичної допомоги.
Серед причин поширення внутрішньо лікарняних інфекцій первинними є хворі, медичний персонал, відвідувачі, білизна, іграшки, хірургічний інструментарій, ін'єкційний матеріал, зонди, катетери, предмети догляду за хворими та засоби особистої гігієни, предмети для прибирання приміщень, посуд та їжа.
Збудниками внутрішньо лікарняних інфекцій можуть бути як патогенні, так і умовно патогенні мікроорганізми.
Серед основних наслідків внутрішньо лікарняних інфекцій необхідно визначити:
1. Додаткове несприятливе навантаження на здоров'я пацієнта та персоналу.
2. Додаткові витрати на лікування.
3. Збільшення термінів госпіталізації.
4. Ускладнення перебігу основного захворювання та зменшення ефективності його лікування.
5. Небезпека для оточуючих.
Основними шляхами запобігання та профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій є:
1.Проведення попереджувального санітарного нагляду:
· вивчення особливостей земельної ділянки та ґрунту;
· розробка та детальна санітарна експертиза проектів будівництва або реконструкції
лікувально-профілактичних закладів;
· суворий контроль за будівництвом та прийняттям об'єктів до експлуатації;
· проведення попередніх медичних оглядів медичного та технічного персоналу при
оформленні на роботу.
2.Проведення поточного санітарного нагляду:
· персональна відповідальність кожного керівника лікувально-профілактичного
закладу та структурного підрозділу;
· ретельний огляд, інструктаж та відповідна санітарна обробка хворих у приймальних
відділеннях під час госпіталізації;
· антимікробний режим (раціональне застосування антибіотиків, ефективна
хіміотерапія тощо);
змінення імунітету хворих та медичного персоналу (щеплення, вакцинація,
оздоровчі заходи і т. п.);
· покращання умов праці медичного персоналу;
· санітарно-просвітня робота.
Дезінфекція — це комплекс заходів, що зумовлюють знищення збудників інфекційних захворювань та внутрішньо лікарняних інфекцій.
За часом проведення розрізняють поточну та заключну дезінфекцію.
Поточна дезінфекція передбачає знезараження фізіологічних виділень хворих, спеціальне прання білизни, миття посуду та прибирання приміщень під час лікування.
Заключна дезінфекція проводиться після вибуття хворого.
За технологічними особливостями виділяють фізичну (вогонь, жар, гаряче сухе повітря, гаряча вода, гаряча водяна пара, сонячне світло, ультрафіолетові промені, низька температура, ультразвук, низько та високочастотний струм) та хімічну (хлор та хлорвмісні сполуки(хлорневапно,хлорамін,суль-фохлорантин,дезом,хлордезин,хлорцин,дихлор-1,хлоргіксидин,ДТСГК), препарати, дезінфектанти, що не містять хлору (ніртан, амфолан, лізол, формалін, формальдегід, препарати водню) дезінфекцію.