Аналіз продуктивності праці

 

Один і той же самий результат у процесі виробництва може бути отриманий при різному ступені ефективності праці. Міра ефективності праці в процесі виробництва одержала назву продуктивності праці. Іншими словами, під продуктивністю праці розуміється його результативність чи здатність людини робити за одиницю робочого часу визначений обсяг продукції.

Під ростом продуктивності праці мається на увазі економія витрат праці (робітника часу) на виготовлення одиниці чи продукції додаткова кількість зробленої продукції в одиницю часу, що безпосередньо впливає на підвищення ефективності виробництва.

На робочому місці, у цеху, на підприємстві продуктивність праці визначається кількістю продукції, що робить робітник за одиницю часу (вироблення), чи кількістю часу, затрачуваного на виготовлення одиниці продукції (трудомісткість).

Для правильної організації праці на підприємстві необхідно знати, яка кількість праці потрібна для виконання тієї чи іншої роботи.

Ціль аналізу продуктивності праці (вироблення) – встановлення оптимальної міри праці кожного працівника і відповідної його оплати, а також пошук резервів підвищення продуктивності праці.

Для цього: проводять дослідження трудового процесу шляхом розчленовування його на складові елементи; вивчають усі фактори, що впливають на витрати праці; проектують більш досконалий склад операцій і методи їх виконання; розробляють заходи щодо поліпшення обслуговування робочого місця; розраховують час на виконання роботи; упроваджують норми у виробництво і т.д.

Основними показниками, що розглядаються в ході проведення аналізу продуктивності праці, є інтенсивність праці і середнє вироблення, що приходиться на один працюючого.

Інтенсивність праці характеризується кількістю праці, витраченою в одиницю часу, кваліфікацією праці, а також рівнем механізації й автоматизації виробничого процесу.

Вироблення – основний показник продуктивності праці, що характеризує кількість (у натуральних показниках) чи вартість зробленої продукції (товарна, валова, чиста продукція), що приходяться на одиницю часу (година, зміна, квартал, рік) чи одного середньоспискового працівника.

Вироблення, розраховане у вартісному виразі, піддане дії ряду факторів, що штучно впливають на зміну виторгу, наприклад ціна сировини, матеріалів, зміна обсягу кооперативних постачань і т.п.

В окремих випадках вироблення розраховується в годинах. Цей метод називається трудовим і використовується при оцінці продуктивності праці на робочому місці, у бригаді, цеху і т.д.

Зміна продуктивності праці оцінюється шляхом зіставлення вироблення наступного і попереднього періодів, наприклад, фактичного і планового. Перевищення фактичного вироблення над плановим свідчить про ріст продуктивності праці.

Вироблення розраховується як відношення обсягу зробленої продукції (ОП) до витрат робочого часу на виробництво цієї продукції (Т) ф.2.17 чи до середньоспискової чисельності працівників або робітників (Ч) ф.2.18:

У = ОП /Т, (2.17) чи В = ОП / Ч, (2.18)

Аналогічно визначається годинне (Вч) ф.2.19 і денне (Вдн) ф.2.20 вироблення на одного робітника:

Вч=ОПмісчас, (ф.2.19); Вдн = ОПмісд, (ф.2.20)

ОПміс – обсяг продукції за місяць (квартал, рік);

Тчас, Тдн – кількість людино-годин, людино-днів (робочого часу), відпрацьованих усіма робітниками за місяць (квартал, рік).

При розрахунку годинного вироблення до складу відпрацьованих людино-годин не включаються внутрізмінні простої, тому воно найбільш точно характеризує рівень продуктивності живої праці.

При розрахунку денного вироблення до складу відпрацьованих людино-днів не включаються цілоденні простої і невиходи.

Обсяг зробленої продукції (ОП) може бути виражений у натуральних, вартісних і трудових одиницях виміру відповідно.

Любий об'ємний показник, прийнятий для числення вироблення продукції на одного середньоспискового працівника, оцінюваний у вартісному вимірі, неодмінно підданий впливу зміни таких факторів, як структурні зрушення в асортименті продукції, що випускається, непродуктивні витрати робочого часу, зміна факторів технічного прогресу, вплив яких позначається на рівень вироблення безпосередньо через продуктивність праці. У процесі аналізу продуктивності праці необхідно установити:

- ступінь виконання завдання по росту продуктивності праці;

- напруженість завдання по росту продуктивності праці і визначити приріст продукції за рахунок цього фактора;

- фактори, що впливають на зміну показників продуктивності праці;

- резерви росту продуктивності праці і заходи щодо їх використання.

Численні взаємозалежні фактори підвищення показників продуктивності праці можна умовно об'єднати в наступні основні групи, що характеризують:

1) удосконалювання техніки і технології. У цю групу факторів входить усе, що визначається сучасним науково-технічним прогресом;

2) поліпшення організації виробництва, раціональне розміщення продуктивних сил, спеціалізацію підприємств і галузей промисловості, найбільш повне використання наявного устаткування, ритмічність виробництва й ін.;

3) удосконалювання організації праці, тобто поліпшення використання живої праці (підвищення кваліфікації кадрів, культурно-технічного рівня працюючих, зміцнення трудової дисципліни й удосконалювання системи заробітної плати, нормування праці й особистої матеріальної зацікавленості всіх працівників; забезпечення середньої інтенсивності праці).

Для визначення рівня вироблення продукції на одного працівника складається аналітична таблиця виду таблиці 2.8.

 

Таблиця 2.8 - Вироблення продукції на одного працівника.

Показник Базовий період Звітний період Відхилення
абсолютне відносне
Випуск товарної продукції у вартісному вираженні, тис.грн. (ВП)        
Середньосписочна чисельність робочих, чол. (Чр)        
Питома вага робочих (D)        
Відпрацьовано всіма робітниками годин за рік, тис. год (tч)        
одним робочим (tчр)        
Кількість відпрацьованих днів одним робочим за рік (Др)        
Середня тривалість робочого дня робочого (Пр)        
Середньорічне вироблення одного робочого, тис. (Вр)        
Середньорічне вироблення одного працівника, тис. (Вп)        
Середньочасове вироблення продукції одного робочого, руб. (Вчр)        

 

Величина середньорічного вироблення продукції одним працівником залежить не тільки від середньочасового вироблення робітників, але і від питомої ваги робочих, а так само від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня. Звідси середньорічне вироблення продукції одним працівником підприємства можна представити у виді добутку наступних факторів ф.2.21:

 

Вп = Др · Вчр · D · Пр , (2.21)

 

Тепер необхідно показати взаємозв'язок факторів що визначають середньорічне вироблення продукції працівника підприємства. Він зображен на рисунку 2.1.

 

Рисунок 2.1 - Взаємозв'язок факторів, що визначають середньорічне вироблення продукції працівником підприємства

 

У таблиці 2.9 приведений розрахунок впливу факторів на середньорічну виробітку (за чотирма факторами).

 

Таблиця 2.9 - Розрахунок впливу факторів на величину середньорічного вироблення одного працівника (за чотирма факторами)

Фактор Алгоритм розрахунку Вплив фактору, тис. грн
1. Кількість відпрацьованих днів одним робочим за рік ΔВп(Др) = ΔДр · Вчрз · Dз · Прз, (2.22)  
2. Середньочасове вироблення продукції одного робочого ΔВпч) = Дрз · ΔВчр · Dз · Прз, (2.23)  
3. Питома вага робітників у загальній чисельності ΔВп(D) = Дрз · Вчрз · ΔD · Прз, (2.24)  
4. Середня тривалість робочого дня робочого ΔВп(П) = Дрз · Вчрз · Dз · ΔПр, (2.25)  
Разом  

 

Балансова перевірка: ΔВп = , (2.26)

де і - фактори, що впливають на продуктивність праці.

Розрахунок впливу факторів на середньорічну виробітку може бути розглянутий більш спрощено за трьома факторами (як альтернатива попередньому розрахунку впливу факторів) – тобто два фактори об’єднані в один, що представлено наступною моделлю середньорічного вироблення продукції одним працівником підприємства ф.2.27:

Вп = tчр · Вчр · D, (2.27)

У таблиці 2.10 приведений розрахунок впливу факторів на середньорічну виробітку (за трьома факторами).

 

Таблиця 2.10 - Розрахунок впливу факторів на величину середньорічного вироблення одного працівника (за трьома факторами)

Фактор Алгоритм розрахунку Вплив фактору, тис. грн
1. Відпрацьовано одним робочим годин за рік ΔВп(tч) = Δtчр · Вчрз · Dз, (2.28)  
2. Середньочасове вироблення продукції одного робочого ΔВпч) = tчрз · ΔВчр · Dз, (2.29)  
3. Питома вага робітників у загальній чисельності ΔВп(D) = tчрз · Вчрз · ΔD, (2.30)  
Разом  

 

Балансова перевірка за формулою 2.27.

Зміна середньочасового вироблення залежить від факторів, зв'язаних зі зміною трудомісткості продукції і вартісної її оцінки. До факторів, що впливають на трудомісткість випуску продукції, відносяться:

- технічний рівень виробництва;

- непродуктивні витрати часу в зв'язку з браком;

- організація виробництва;

- і інші.

До факторів, зв'язаним зі зміною обсягу виробництва, відносяться структура продукції, що випускається, і рівень кооперованих постачань.

Щоб провести аналіз середньочасового вироблення, необхідно розрахувати фактичне середньочасове вироблення в порівнянних із планом умовах ф.2.31:

Вчпс = N1±ΔN(D)±ΔN(KП)
Т1 ± Тнз ± ЭТ(НТП)

де, ΔN(D) - зміна обсягу випуску продукції за рахунок змін у структурі випуску, грн.

ΔN(КП) - зміна часу, грн.;

ЭТ(НТП) - економія робочого часу за рахунок упровадження заходів щодо науково-технічного прогресу обсягу випуску продукції за рахунок зміни рівня кооперованих постачань;

Тнз - непродуктивні витрати робітника.

Додаткові умови для розрахунку впливу факторів на середньочасове вироблення:

ΔN(D), ΔN(КП)

Порівняння фактично середньочасової вироблення з плановим середньочасовим виробленням показує вплив інтенсивності праці ф.2.32, грн.:

, (2.32)

Потім розраховується фактичне середньочасове вироблення без обліку впливу економії робочого часу від упровадження заходів щодо технічного прогресу ф.2.33, грн.:

, (2.33)

Порівняння отриманого середньочасового вироблення з плановим дає можливість визначити вплив заходів щодо технічного прогресу на зміну середньочасової вироблення ф.2.34, грн.:

, (2.34)

Потім розраховується фактичне середньочасове вироблення без врахування впливу непродуктивних витрат робочого часу ф.2.35, грн.:

, (2.35)

Порівнянням з попереднім результатом визначається вплив непродуктивних витрат робочого часу ф.2.36, грн.:

, (2.36)

Розраховується фактичне середньочасове вироблення без врахування впливу зміни рівня кооперованих постачань ф.2.37:

, (2.37)

Вплив зміни рівня кооперованих постачань дорівнює (ф.2.38), грн.:

, (ф.2.38)

І нарешті, отриманий результат порівнюють з фактичним середньочасовим виробленням і визначають вплив зміни структури фактично випущеної продукції ф.2.39:

, (2.39)

Визначається сумарний вплив усіх факторів.

Для вивчення впливу факторів на рівень середньочасової вироблення застосовуються також прийоми кореляційно-регресійного аналізу. У багатофакторну кореляційну модель середньочасового вироблення можна включити фондоозброєність чи енергооснащеність праці, питому вагу робітників, що мають вищу кваліфікацію, середній термін служби устаткування і т.д.