Незважаючи на те, що Концепція розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції була затверджена постановою Кабінету Міністрів України, вона серйозно не вплинула на розвиток біржового ринку. Це зумовлено передусім повільними темпами впровадження економічних реформ на селі. Проголошена програма реформування колгоспів і державних господарств здійснювалася формально. Затягнулося реформування постачально-збутової системи хлібозаготівельних підприємств. Змінюючи назву, сільськогосподарські підприємства не міняли своєї суті, а організація роботи в них базувалася на ідеології планово-розподільчої системи.
В умовах різкого підвищення цін на матеріально-технічні ресурси, високої вартості кредитних ресурсів, слабкої державної підтримки багато керівників колективних сільськогосподарських підприємств стали на шлях виживання методом екстенсивного господарювання, що призвело до істотного зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції.
Селяни, володіючи формально правами на землю і майно, не впливали активно на формування політики ведення їх господарств, не здійснювали контролю за їх виробничо-фінансовою діяльністю.
Широких обсягів набула бартерна система взаємовідносин між колективними сільськогосподарськими підприємствами та постачальниками матеріально-технічних ресурсів, які, як правило, були представлені комерційними структурами. Причому від такої співпраці товаровиробники недоотримували у великих обсягах кошти за вироблену продукцію. Незважаючи на проголошений державою курс вільного руху сільськогосподарської продукції, у цей процес активно втручалися місцеві органи влади, часто на шкоду товаровиробникам. Керівники колективних сільськогосподарських підприємств, практично не відповідаючи за результати роботи господарств, часто здійснювали операції зі збуту продукції за сумнівними цінами.
Отже, значна частина сільськогосподарської продукції, насампе-
ред зерна, насіння соняшнику, рапсу, переходила у власність комерційних структур не за відкритими цінами, що мають формуватися на біржовому ринку, а за так званими цінами домовленості. Посередник між товаровиробником і споживачем продукції більше не був зацікавлений у реалізації продукції через біржовий ринок, а знаходив шляхи збуту її на експорт, розраховуючись нею за імпортовані пально-мастильні матеріали, техніку, засоби захисту рослин або використовуючи її для виробництва продуктів та збуваючи їх як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Так, з урожаю 1998 р. для різних цілей було реалізовано 10 340 тис.т пшениці, в тому числі:
• реалізовано для продовольчих цілей на внутрішньому ринку 7100 тис. т;
• використано для промислової переробки 410 тис. т;
• відправлено на експорт 2770 тис. т.
З усієї кількості пшениці, реалізованої за різними каналами збуту, лише 66,3 тис. т було продано через біржовий ринок. Аналогічною була ситуація з реалізацією іншої сільськогосподарської продукції.
Обсяги реалізації продукції на біржах країни не змінилися істотно і в 1999 р. (табл. 8).