1. «І цілого світу мало» виразно демонструє, що агент 007 почав виправлятися. Може, під натиском феміністок, що вже давно називають Бонда «уособленням наймерзенніших рис чоловічого шовінізму», а може під впливом часу і побоювань продюсерів, що консервативний і часто передбачуваний герой обридне масі. Головне, що Джеймс Бонд змінюється. Він уже кохає. Принаймні показує, що кохає. Він перестав міняти жінок, мов рукавички. І він – страшно подумати! – починає програвати. На початку
«І цілого світу...» Бонд не виконує завдання, і нафтомагната, до якого він приставлений охоронником, убиває маніяк, який мріє захопити світ. Закінчується, звичайно ж, усе добре – дочку і спадкоємицю магната, вже згадану Електру Кінг, агент рятує, а разом з нею і світ. Та чого ж насправді хоче бравий агент, якщо і світу йому замало? Швидше від усього, на це запитання можна буде отримати відповідь тільки через два роки, коли вийде наступна серія комерційно успішного і найзнаменитішого у світі циклу про агента 007» [Д. – 27.01.00. – № 13].
2. «Світ села – це світ Божественного й гріховного. Виявом цього є сільські пересуди, плескання язиками. Зрештою, часом видається, що цю історію про Дарусю нам переповідають самі ці сільські жінки, готові добряче перемити кісточки сусідам (бо ж самі весь час тільки й нишпорять та грішать). Але між кумасями (Марія, Варвара), які часом з’являлися на сцені, та Одаркою встановлено невидиму ниточку розуміння: попри часом занадто сильний цинізм, жорстокість у судженнях, гротеск, блюзнірство, вони все одно розуміють, що Даруся така, як її створив Бог. І вони приймають її. Так, ця божевільна – ласий шматочок для їхніх пліток, але вони часто виказують лише власну ницість і глупоту» [Д. –16.12. – № 228].