Однією із головних ознак прогресивності суспільства є рівень розвиненості його мови. Розвиток мови найповніше та найяскравіше виявляється у її словниковому складі, який постійно змінюється, збагачується новими словами. Їх вивчення перебуває у колі найважливіших питань сучасного мовознавства.
Поява значної кількості неологізмів, широке розповсюдження їх у сучасному медіа-тексті викликано об’єктивними причинами, зокрема, розвитком суспільства та змінами, що відбуваються в ньому.
Питання про місце нових слів у системі мови, про принципи їх творення, класифікації, функціонування завжди привертали увагу мовознавців. Дослідженням появи нових слів у лексикологічному, словотворчому, стилістичному, соціолінгвістичному аспектах займались Ковалик І. І., Клименко Н. Ф., Плющ М. Я., Москаленко Н. А., Медушевський А. П., Матвіяс І. Г. Серед вітчизняних науковців, що досліджували проблеми вживання неологізмів у сучасному медіа-тексті доцільно виокремити Стишова О. А., Сербенську О. А., Мітчук О. А., Андрусяк І. В., Вокальчук В. М. та ін. Проблеми, які вони порушували у своїх працях, пов’язані із тлумаченням самого терміна «неологізм», аспектом його історичного розвитку та класифікацією. Водночас, в українському мовознавстві питання про лексичні інновації, їх класифікацію, словотворення, функціонування в різних стилях мови досліджено поверхово. Особливої уваги в сучасних умовах потребує дослідження необхідності використання неологізмів у медіа-тексті.
4.1. Суть поняття «неологізм»
Словниковий склад української мови безпосередньо пов'язаний із дійсністю, він завжди чутливий до тих змін, що відбуваються в житті народу. Тому всілякі інновації, які мають місце в соціумі, найбільш виразно віддзеркалюються у лексичній системі мови.
Розвиток словникового складу мови характеризується постійною взаємодією двох процесів: появою нових слів (для називання нових понять, що з'являються в житті суспільства або заміни назв) і виходом з ужитку слів, що означали старі явища й реалії. Перший процес випереджає другий, завдяки чому лексичний склад мови весь час збагачується й удосконалюється. Поповнюється він ще й тому, що не всі слова зникають назавжди, часом вони повертаються до активного вжитку, набувши нового значення.
Які ж слова можна вважати новими? Це питання розглядає неологія – наука про нові слова. Мовознавці висувають різні ознаки, що виділяють неологізм у лексичній системі мови. Одні головним критерієм вважають причини появи, інші – належність до активного чи пасивного шару лексики, деякі значну увагу приділяють особливостям творення нових слів [10, c. 264].
Характерною особливістю неологізмів є їх новизна, що й стало підґрунтям для більшості визначень поняття неологізму. Під новизною слова розуміють відсутність його раніше в лексичній системі і сприйняття носіями мови як нового. Суб'єктивні відчуття новизни слова підтримуються такими показниками, як невідомість або мала відомість, пасивність або зростаюча активність використання його в певному мовному середовищі.
Нові слова – це лексичні одиниці, які не є загальновідомими, які з’явилися у мові в певний період, не існували раніше, сприймаються у свідомості носіїв мови як нові. Причини появи неологізму можуть бути різні. В українській, як і в інших мовах, нові слова творяться для задоволення різних потреб:
1) позначення тільки що винайденого знаряддя виробництва, створеного матеріалу;
2) однослівного вираження поняття, для якого досі вживався багатослівний вислів;
3) образної назви в художньому творі певного предмета або явища,
для якого існують інші загальновживані слова тощо.
Появі неологізмів також сприяють:
- потреба в лексичних інноваціях для перенайменування уже відомих понять;
- "мовна економія", яка виявляється в тому, що у процесі вживання мови користувачі здійснюють відбір найбільш раціональних для спілкування мовних засобів;
- прагнення до узагальнення, потреба дати спільну родову назву
однотипним явищам, поняттям;
- тенденція до диференціації щодо роду / виду;
- прагнення дати окрему назву кожному виду того чи іншого роду.
Іноді поява нових слів передує виникненню нових предметів і явищ, що не існують у реальній дійсності, але прогнозуються в технічних проектах чи творах науково-фантастичної літератури. Перебування слова "в неологізмах" нетривале. Кожне нове слово, що з'явилося в літературній мові, є неологізмом доти, поки воно не стає загальновживаним, загальнолітературним і перестає сприйматись як нове.
Є в мові й такі неологізми, які ніколи не переходять до активного складу. До них належать всі назви установ, організацій, які існують дуже нетривалий проміжок часу, взагалі назви короткострокових явищ, як робземліс (профспілка робітників землі й лісу), повітвиконком (повітовий виконавчий комітет), робфак (робітничий факультет) тощо. Здебільшого не входять до активного лексичного вжитку й індивідуальні неологізми, створені окремими письменниками.
Заслуговує на увагу трактування самого терміна "неологізм".
У мовознавчій науці немає усталеного погляду на це поняття. Так,
Д. Е. Розенталь і М. А. Теленкова визначають неологізм як слово чи зворот мови, котрі утворені для позначення нового предмета чи вираження нового поняття [13, c.213]. Д. І Ганич та І. С. Олійник трактують поняття неологізму ширше, розглядаючи в межах цього терміна й авторські оказіональні утворення [3, c.151]. Е. В. Кротевич та Н. С. Родзевич дещо розширюють поняття неологізму: '"Неологізм – це слово, словосполучення або вираз, що з'являється у мові у зв'язку з виникненням нових понять, у зв'язку з ростом культури, техніки, з розвитком або зміною суспільних відносин" [8, c.360]. Натомість М. А. Жовтобрюх зазначає, що неологізми – це нові слова, що з'являються в мові в усі періоди її розвитку [4, c.60]. О. С. Ахманова додає, що це слова, які ще не отримали прав громадянства в загальнонародній мові.
Подібні визначення неологізмів, лише з деякими уточненнями, знаходимо у працях О. Л. Волоха, М. Г. Чемерисова, Є. І. Чернова. Вони зазначають, що неологізмами виступають ще й словосполучення [2, c.105]. Ю. В. Лисенко неологізмами вважає "нові слова, словосполучення, фразеологізми, що з'являються у мові" [9, c.62]. В. П. Ковальов до неологізмів зараховує і запозичення з близькоспоріднених мов [6, c.16].
Французький дослідник Ж. Марузо неологізмом вважає нову форму чи вислів, які утворені або зовсім заново, або морфологічним шляхом.
Таким чином, на думку одних мовознавців, головною ознакою неологізму слід вважати причини появи; інші критерієм віднесення слова до неологізму висувають належність його до активного чи пасивного шару лексики; ще інші акцентують свою увагу на особливостях словотвору нових слів; ряд мовознавців виникнення неологізмів пов'язує з розвитком суспільних відносин.
Проте всі науковці сходяться на тому, що нове слово є доти неологізмом, доки воно не стає загальновживаним, загальнолітературним і перестає сприйматися як нове. На нашу думку, найбільш повним буде визначення:
Неологізми(від гр. neo – новий, logos – слово) – це слова, словосполучення, фразеологізми чи вислови, що з'являються як факти мови чи мовлення у зв'язку зі змінами в суспільному житті, з розвитком науки, техніки, культури внаслідок потреби називати нові поняття та явища, замінити наявне або надати емоційно-експресивного звучання поняттю, що вже має словесне позначення в мові шляхом словотвору, переосмислення, запозичення та реанімації застарілих назв, і належать до пасивного шару лексики.