У сучасних умовах великий вплив на громадську свідомість здійснюють засоби масової інформації. Вони визначають духовні цінності та мають на меті формування суспільної думки. Саме здатність ЗМІ впливати на широку аудиторію надає дослідженню їх мови особливого значення. Мова мас-медіа є динамічною та найбільш інноваційною щодо вживання нових слів. Оскільки однією з основних функцій ЗМІ є інформативна, про неологізми люди дізнаються, в першу чергу, саме з них.
Мова ЗМІ сьогодні виступає важливим джерелом дослідження новітніх тенденцій у розвитку сучасної літературної мови, тому і привертає увагу багатьох дослідників. Лексика української мови активно поповнюється новими словами. Їх кількість у періодичній літературі розвинених країн світу протягом року сягає десятків тисяч. У період здобуття Україною незалежності вітчизняна публіцистика почала характеризуватися особливо інтенсивною появою неологізмів у ЗМІ. Долучення до світових процесів демократизації суспільства, інтеграції та глобалізації призвело до масового використання медійниками новотворів, запозичень, абревіатур тощо. Це пояснюється якісно новими процесами, що почали відбуватися у політичній, економічній та соціальній сферах нашої країни.
Досить часто у сучасному публіцистичному тексті зустрічаються слова, які набувають нового значення у сьогоднішніх реаліях. Наприклад: ««Артпідготовка» у вигляді виступів російських чиновників дещо нижчого рангу, яка зазвичай відбувається за тиждень до приїзду особи номер один (чи номер два), була лише трохи жорсткішою, ніж завжди»[«Україна молода». – № 061. – 13.04.2011]. Якщо раніше термін «артпідготовка» розшифровувався як артилерійська підготовка та означав діяльність військових підрозділів під час підготовки до навчань або воєнних дій, то в контексті наведеного прикладу мається на увазі процес очікування прибуття першої особи країни. У зв’язку з цим поняття можна віднести як до групи, в якій відбувається перерозподіл значень у жанрах і видах мовлення, так і до новотворів. Адже, можливо, ми є свідками зародження нового явища чи поняття.
У досліджуваних джерелах з'явилися та активно побутують лексеми, на позначення нових професій, роду занять економічного характеру: дистриб'ютор – «оптовий торгівець; постачальник; фірма чи підприємець, який займається збутом продукції; юридична чи фізична особа, яка займається від імені фірми-виробника збутом і гарантійним обслуговуванням товару»; маркетолог – «фахівець у галузі маркетингу», аудитор – «особа, яка здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства, компаній, комерційного банку чи суб'єктів ринкової економіки» та ін. Близькими до них є назви осіб за певними економічними видами діяльності: біржовик – «той, хто займається біржовими операціями»; трастовик – «представник довірчого товариства – трасту»; монетарист – «той, хто здійснює монетарну політику», санатор – «той, хто здійснює санацію»; олігарх – «власник великого капіталу», а також залучених до того чи іншого виду економічної співпраці осіб, наприклад, фондоодержувач – «той, хто одержує фонди на що-небудь»; лізингоотримувач – «той, хто отримує що-небудь у довготермінову оренду»; валютотримач – «той, хто тримає, зберігає валюту» тощо. Наприклад: «Визначна подія в книжковому світі збіглася з 50-ю річницею радянського прориву в міжзоряний простір (виставка тривала з 11 до 13 квітня), і кмітливі російські PR-менеджери, ясна річ, не могли не скористатися цією нагодою» [«Український тиждень». – № 16(181) – 22-28 квітня. – 2011р.].
У цьому випадку неологізм виступає назвою певного виду економічної діяльності за своєю семантикою і є запозиченням з англійської мови. Варто зазначити, що перша частина слова є абревіатурою поняття «public relations», тобто «робота з громадськістю».
Також широко функціонують одиниці, що передають важливі економічні процеси, дії, заходи, що здійснюються в нашій державі: санація – «збільшення кредиту, надання субсидій та інші фінансові заходи держави чи банків з метою допомоги великим підприємствам, компаніям, які перебувають під загрозою збанкрутування»; курсоутворення – «процес встановлення курсу валюти чи курсової вартості акцій».
«ЄС та Світовий Банк запропонували реструктуризацію цієї компанії згідно зі стандартами Євросоюзу» [«Український тиждень». – № 14(179). – 8-14 квітня. – 2011р.]. Поява наведеного терміна спричинена здобуттям Україною незалежності та входженням у новий економічний простір.
«До речі, про Бєрєзовского, який нібито з руки годував помаранчевих лідерів. Це за словами самого збіглого екс-олігарха» [«Український тиждень». – № 16(181). – 22-28 квітня. – 2011р.]. У наш час частка «екс-» вживається на позначення особи, що втратила або змінила свою посаду чи статус (екс-прем’єр, екс-спікер, екс-тренер тощо). Водночас, поряд із поняттям «олігарх» вона почала вживатись нещодавно. Це пов’язано з тим, що такий прошарок суспільства з’явився в Україні лише наприкінці XX ст., а термін набув поширення в ХХI ст., тому його доцільно віднести до новотворів.
«До 25-ліття Чорнобильської катастрофи у Києві відбудеться низка культурних заходів, серед яких покази документальних стрічок, вуличні перформанси, театральні вистави та виступи джазових виконавців» [«Український тиждень». – № 16(181). – 22-28 квітня. – 2011р.]. У мас-медіа найчастіше використовують англіцизми. Особливо це стосується молодіжних, спеціалізованих (технічних) видань, рекламних роликів тощо. Але перенасичення, невлучне та неправильне використання у мові запозичень дуже небезпечне – воно засмічує мову засобів масової інформації, робить її незрозумілою для широкого загалу, тим самим інформація вже перестає бути масовою. В українській мові є доволі влучний відповідник цьому явищу – «захід», який і доцільніше було використати.
Прагнення досягти сконденсованості змісту нерідко спонукає використовувати в медіа-текстах абревіатури, зокрема іншомовні: «Все ж таки автор «культового роману» колись по вуха був занурений у східний містицизм, який він у своєму творі майстерно змішав із рекламою, буддизмом, фентезі, ЛСД і кокаїном» [«Український тиждень». – № 16(181). – 22-28 квітня. – 2011р.]. У цьому контексті абревіатура використовується задля спрощення передачі інформації, тобто вираження лише трьома літерами цілого рядка тексту. Абревіатури як звичне та повсякденне явище набуло поширення в XX ст. у Радянському Союзі. Загалом, надмірне вживання таких спрощень може ускладнити сприйняття та розуміння тексту читачем.
Багатими на неологізми є тексти політологічного характеру. Слова, що позначають державні процеси, посади, приналежність до певної організації чи групи людей, відразу після появи є оказіоналізмами, а пізніше вже набувають поширення, сприймаються (або не сприймаються) носіями мови і фіксуються у словнику. «Партнери «регіоналів» по коаліції – і «литвинівці», і комуністи – опинилися б за бортом» [«Україна молода». – № 06. – 13.04.2011]. Перший досліджуваний елемент вказує на визначене коло людей, тих, хто має відношення до «Партії регіонів». У наступному ж прикладі спостерігаємо відантропонімічне ноутворення, тобто поняття, що пішло від прізвища особи (Литвина) і має словотвірне значення «послідовник кого-небудь, прибічник когось або чогось». Вживання такого виду неологізмів стає дедалі частішим явищем: кучмизація, Мороз-гейт і багато ін. Що ж до словотвірного складника, то утворення на –щина часто пов’язані з негативними значеннями або ж мають дещо розмовний відтінок: ющенківщина, жириновщина тощо.
Однією із рис мови сьогоднішніх ЗМІ є використання відомих усім морфем у незвичному поєднанні. Маємо певну кількість індивідуально-авторських та оказіональних утворень, що є свідченням намагання журналістів нестандартно, оригінально висловитись чи змалювати своєрідність події, ситуації, образів та ін. Наприклад: «Це самозаспокоєння для слабких і приречених на поразку» [«Український тиждень». – № 14(179). – 8-14 квітня. – 2011р.]. Як бачимо, в одному слові поєднано декілька за формулою «займенник + о + іменник». Можливі й інші способи застосування цього методу: «Фактично створюються «потьомкінські села», які маскують реальні цілі й своєкорисливі дії влади в економіці» [«Український тиждень». – № 14(179). – 8-14 квітня. – 2011р.]. Утворився новий прикметник, який у поєднанні із займенником вдало підкреслює та характеризує іменник, зі стилістичної точки зору вказує на публіцистичне походження цього речення. Новотвори такого виду не потрапляють до лексикографічних праць, оскільки ситуативні та оказіональні.
«Ви знаєте, що «амбал» походить від професії амбальний – портовий вантажник? Або слово «шуруй». Знайомих дуже веселить факт, що в металургії ще й досі є професія «шуровщик» – людина, яка відбиває злиплу шихту від стінок бункера. Вислів «шуруй звідси» спочатку означав «виконуй тяжку й виснажливу роботу, але швидко й негайно»» [«Український тиждень». – № 16(181). – 22-28 квітня. – 2011р.]. Виділені неологізми є прикладом трансформації, перерозподілу значення у мовленні. Так, слово «амбал» сьогодні вживається на позначення великої за розміром людини, можливо, трохи неповороткої та невисокорозвиненої інтелектуально; «шуруй» – швидко забирайся, йди звідси. Із контексту речення зрозуміло, що зазначені слова-жаргони мали дещо іншу семантику, але із плином часу та розвитком мови спілкування узагальнилися, стали більш поширеними та увійшли до усного мовлення як певних категорій, так і суспільства цілому. Проте таке слововживання може бути доречним лише для передавання прямої мови особи з метою її характеристики, а не для частого використання у матеріалах ЗМІ.
Медійникам іноді гарно вдається реабілітувати вже забуті слова та активізувати їх використання. Відродження слів з минулого – це доволі неоднозначний процес, адже не завжди повернення якогось терміна чи поняття є доцільним, зважаючи на наявні вже їх замінники. Але такі слова, як: гімназія, ліцей, бакалавр знову функціонують і перебувають в обігу нашої мови. «Вважають, що їхній краянин приплив до Нового Світу в жовтні 1608 року на кораблі «Марія і Маргарита» у змішаному екіпажі з англійців, голландців та поляків, і прибили на згадку про свого земляка меморіальну дошку» [«Український тиждень». – № 16(181). – 22-28 квітня. – 2011р.]. Західноукраїнське за своєю етимологією слово «краянин» успішно використовували до радянського засилля у XX ст. Нині ми спостерігаємо його повернення через мову ЗМІ як синонім до слова «земляк», і в цьому контексті неологізм не викликає у реципієнта відрази чи нерозуміння, адже слово за своїм звучанням розшифровується на рівні підсвідомості. Тож у такому випадку вживання цієї одиниці стилістично виправдане і не створює відчуття штучності.
Вище вже йшлося про те, що на початку XXI ст. активізувалися українсько-англійські мовні контакти, результатом яких стала значна кількість запозичень у різних сферах діяльності: в економіці (фандрейзинг, баєр, лот), суспільно-політичній сфері (аплікант, ньюсмейкери, спічрайтер), засобах зв'язку (роумінг, банер); науці, культурі, освіті (едиція, перфоманс, коледж, гендер, уфологія, фентезі), зокрема молодіжній субкультурі (ді-джей, рейв-культура, чил-аут), у масовій культурі (трилер, блокбастер, хепі-енд, саунд-трек), у спорті (стритбол, маунтинборд, скейтинг); у побуті (фліпси, хот-дог, памперси, степлер), у ЗМІ (копірайтер, програма у стилі "лайв", інтерв'юер). Та головним джерелом поширення запозичень є розвиток комп’ютерної сфери, інтернету. Більшість термінів цієї галузі – англіцизми, що мають на меті полегшити суспільне мовлення, називаючи нові процеси, явища, поняття (драйвер, модем тощо). Хвиля інтернету принесла в нашу мову ще незнайомі одиниці. Сьогодні спостерігаємо поширення форумів, соціальних мереж, чатів, що додає роботи науковцям і дослідникам, які вивчають мову інтернету. У такому середовищі дуже часто трапляються неологізми. Наприклад: «Facebook може стати потужнішим за рахунок цивілізованих онлайн-коментарів» [«Український тиждень». – № 14(179). – 8-14 квітня. – 2011р.]. Або ж: «Часто єдина мета тролів – пореготати з тих, хто ковтне наживку (англійською це реготіння передається абревіатурою LOL)» [«Український тиждень». – № 14(179). – 8-14 квітня. – 2011р.]. Це лише крихта того, що можна побачити під час перебування у мережі. У першому випадку ми є свідками утворення складної неологічної конструкції за допомогою поєднання слів іншомовного походження. Англіцизм «онлайн» вживається сьогодні з різними мовними одиницями: онлайн-щоденник, онлайн-анонімність, онлайн-хуліган тощо. Щодо другого прикладу, то маємо означення людини, що утворилося від іменника «тролінг» (розміщення навмисне провокаційних, недоречних або просто беззмістовних суджень-коментарів). Із цього випливає, що вказаний неологізм надає вже відомому слову нового змісту. В останньому випадку вжито запозичену абревіатуру «LOL» (laugh out loud), яка означає гучний неприхований сміх, реготання. Найчастіше цей англіцизм уживається в чатах та інтернет-спілкуванні та вказує на ставлення автора до інформації. У медіа-текстах явище рідко зустрічається, адже вони покликані інформувати адресата, задовольняти його читацький голод, а наведений приклад майже не несе в собі ніякої цікавої інформації. Можна зробити висновок, що мова комп’ютерної галузі практично не виходить за рамки своєї сфери вживання, крім тих випадків, коли необхідно дати назву новому поняттю або ж створити вдалий замінник відомому явищу.
Ознайомлюючи українську спільноту з усім новим у повсякденному житті, ЗМІ розширюють слововживання, роблять національну мову гнучкішою, емоційно й експресивно насиченішою: «У Будинку культури залізничників виступає комедійний дует «Дикі гуцули» – жанрова відповідь усіляким телевізійним петросянам» [«Український тиждень». – № 16(181). – 22-28 квітня. – 2011р.]. У наведеному відантропонімічному новотворі відчуваємо суспільну негативну оцінку, що надає реченню критичного забарвлення. Завдяки обігруванню прізвища відомої особи надають іншим гумористам певних рис і якостей, що їй притаманні.
Останнім часом, частково втративши новизну та маючи багато спільного з регулярним українським словотвором, досить органічно ввійшли в нашу мову слова на позначення характеристики людей за родом занять: посадовець, державотворець, привладник, бізнесовець, податкоплатник, орендодавець тощо. До таких новотворів дуже часто звертаються у ЗМІ: «Багато мешканців віртуального світу цінують свободу слова і неохоче виганяють із нього навіть наклепників» [«Український тиждень». – № 14(179). – 8-14 квітня. – 2011р.].
ВИСНОВКИ
Незважаючи на те, що неологізми знаходяться під пильною увагою мовознавців, деякі питання сучасної неології залишаються дискусійними до сьогодні. Це пояснюється насамперед тим, що теорія неології досі не має чітких визначень.
У сучасній українській мові неологізми поділяються на лексичні і семантичні. Проаналізувавши основні підходи щодо класифікації неологізмів у сучасному медіа-тексті, вважаємо за доцільне узагальнити цей поділ та виокремити такі групи неологізмів: новотвори, запозичення, моментальні входження нових явищ дійсності, абревіатури, перерозподіл значень у жанрах і видах мовлення, відродження слів і висловів з минулого.
Засоби масової інформації якнайкраще віддзеркалюють ці процеси, використовуючи нову лексику чи не найпершими.
На основі проаналізованих матеріалів сучасних періодичних видань «Україна молода» та «Український тиждень» можна зробити висновки. По-перше, публіцистика в нашій країні стрімко розвивається завдяки активним політичним, економічним та соціальним процесами. Автори публікацій використовують новотвори, абревіатури та запозичення для відображення сьогоднішніх тенденцій до демократизації та глобалізації українського суспільства в усіх його аспектах, оказіоналізми – для надання тексту новизни та відчуття читачем власне авторського «я». По-друге, узагальнюючи опрацьований матеріал, слід зазначити, що серед типів неологізмів, які є у нашій класифікації, найбільш поширеними треба назвати новотвори, а найменш – моментальні входження явищ. Левову частку становлять запозичення, зокрема англіцизми, які використовуються у різних сферах: економічній, суспільно-політичній, комп’ютерній, науковій, культурній, освітній, спортивній. Абревіатури не так часто трапляються у текстах на загальну тематику (порівняно із ХХ ст.), вони, в основному, похідні від іншомовних конструкцій. По-третє, доцільно зауважити, що «Український тиждень» багатший на неологізми, особливо оказіоналізми, ніж «Україна молода». Опозиційний характер статей в «Українському тижні» зумовлює дещо критичний і негативно забарвлений відтінок нових слів, що використовуються для написання текстів політичного та економічного змісту, нейтральний – у статтях на культурну та загальну тематику. Підсумовуючи, варто дати позитивну оцінку сконденсованості та доцільності вживання неологізмів у наведених періодиних виданнях.
Загалом вказані часописи відображають позитивну картину в українському медійному просторі. Сфера сучасних українських засобів масової інформації засвідчує: мова живе, еволюціонує, і завдання небайдужих до її долі журналістів – вони ж бо належать до основних творців найрізноманітніших текстів – дбати, щоб мова за цих складних обставин залишалася собою, зберігала свої генетико-типологічні риси. Тому журналіст мусить мати тонке мовне чуття, знати, що треба, а чого не варто пускати в обіг.
Матеріали зі сторінок видань зібрав Кібальник Р.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Вокальчук Г. М. Вивчення неологізмів у вузівському курсі сучасної української літературної мови / Г. М. Вокальчук. – Пед. науки: Зб. наук. пр. – Суми, 2002. – 2002, ч.2. – с. 24-29
2. Волох О.Т., Чемирисов М.Г. Сучасна українська літературна мова /
О. Т. Волох, М. Г. Чемирисов. – К. : Вища шк., 1976. – 453 с.
3. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / І. Д. Ганич, І. С. Олійник. – К. : Вища шк., – 1985. – 360 с.
4. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови /
М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик– К. : Вища шк., 1972. – 345 с.
5. Канова Е. Работа над неологизмами в процессе обучения чтению на материале актуальной публицистики / Е. Канова // Studia rossica posnaniensia. – Познань, 1996. – С. 267–271.
6. Ковальов В. П. Словотвір художніх неологізмів / В. П. Ковальов // Українська мова і література в школі. – 1983. – № 6. – С. 25–29.
7. Колесникова Н. В. Лексичні неологізми в рекламі / Н. В. Колесникова // Вісник – Запоріжжя, 2002. – № 3. – с.77–78.
8. Кротевич Е. В. Словник лінгвістичних терпінів / Е. В. Кротевич,
І. С. Родзевич. – К. : АН УРСР, 1957. – 360 с.
9. Лисенко Ю.В. Лексика. Фразеологія // Сучасна українська мова. Довідник / Ю. В. Лисенко; за ред. Пономарева О. Д. – К. : Либідь,1993. – С. 234–240.
10. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов / Ж. Марузо; перевод с фр. Н . Д. Андреева; под ред. Реформатского А. М. – М. : Ин. л-ра, 1960. – 384 с.
11. Мацько Л. Українська мова в кінці ХХ ст.: (Зміни в лексиці) / Л. Мацько // Дивослово. – 2000. – № 4. – С. 14–20.
12. Нікітіна Н. Українська мова на телебаченні / Н. Нікітіна // Дивослово. – 2004. – № 12. – С.2–7.
13. Розенталь Д. О. Словарь-справочник лингвистических терминов / Д. О. Розенталь, М. А. Теленкова. – М.: Просвещение, 1985. – 602 с.
14. Сербенська О. А. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей / О. А. Сербенська, М. Й. Волощак. – К. : Просвіта, 2001. – С. 108.
15. Стишов О. А. Відфраземні деривати - неологізми в сучасній українській мові / О. А. Стишов // Мовознавство. – 2000. – № 2. – С. 64–67.
16. Стишов О. А. Лексичні і стилістичні неологізми в ЗМІ з погляду мовної культури / О. А. Стишов // Культура слова – К., 1999. – Вип. 52. – С. 3–12.
17. Стишов О. Спортивні терміни-інновації в сучасних засобах масової інформації / О. Стишов // Укр. термінологія і сучасність. – К., 1997. – С. 58–61.
18. Стишов О. А. Українська лексика кінця XX століття (на матеріалі мови засобів масової інформації): монографія / О. А. Стишов. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2003. – 388 с.
19. Струганець Л. Динаміка лексичних норм української літературної мови XX ст. / Л. Струганець. – Тернопіль : Астон, 2002. – 351 с.
20. Черторизька Т. К. Нові значення старих слів / Т. К. Черторизька // Рідне слово. – № 9. – 1974. –С. 20–26.