1. Але ці козаки виявилися дуже спритними зі своїм “козошукатором”.
2. Це ж такі видумляки! Я ж їх знаю!
3. – Бобелюр звідсіля! – знову випнув нижню щелепу Петякантроп.
4. І щось солодко-лоскотне клекотіло у нього в горлі.
5. Обваливши шмат берега, вивернувши покручене вузлувате коріння, що, наче чорні старечі пальці, стриміло в небо, вона занурила свій стовбур у річку, і хвилі гойдали й ворушили її зелені кучері-віти.
6. Семуа схопився за гілляку, спробував тягти, але де там! Хіба посилить один, навіть артист цирку, таку здоровегу – стовбур удвох не обхопиш.
7. Ти дивись! І мовчить! Ну, фрукт! Така пригода потрясаюча!
8. – Ех, пропуделяв! – зніяковіло каже дядько Володя, переламуючи рушницю і виймаючи гільзи, що димляться і гостро пахнуть порохом.
9. Хіба минулого разу він навмисне “костильнув” Ігоря?
10. – О! О! Імпічнемо його так, що він аж загуркоче! Мов порожня бочка! – вигукнув Юхимчук.
11. Але семеро з них були нещасні самовисуванці, які жодних шансів не мали.
12. Відтоді Шурко став називати Шуру “Айболитькою”.