Вище було визначено, що провідна мета використання жаргонізмів у сучасній українській літературі — це використання їх як засобу для вираження експресії та емоційності. Експресивність тісно пов'язана з емоційністю, що спричинило ототожнення деякими вченими цих понять. Поняття мовної експресії доволі широке й трактується в сучасній лінгвістиці доволі узагальнено – як «сукупність семантико-стилістичних ознак одиниці мови, які забезпечують її здатність виступати в комунікативному акті засобом суб'єктивного вираження ставлення мовця до змісту чи адресата мовлення». При цьому «експресивність властива одиницям усіх рівнів мови» [16; с. 4].
Однак емоційно-експресивну лексику можна визначати й значно вужче, обмежуючи кількома категоріями слів. До складу цієї лексики належать слова, які вже у своєму значенні містять позитивну чи негативну оцінність і називають відчуття, настрої, процеси (сум, нудьга, жаль, досада, кохання, ласка, краса та ін.). На прикладі творів української письменниці Ірени Карпи буде показана емоційно-експресивна роль жаргонізмів у сучасній українській літературі.