Типологія електронних видань є важливим питанням у вивченні досліджуваного явища. Під впливом інформаційних технологій постійно з’являються нові та вдосконалюються вже відомі види електронних видань.
Передусім видається логічним порівняти типологію друкованих та електронних видань, виявити їхні спільні риси та на основі цих класифікацій запропонувати власну класифікацію електронних навчальних видань. У ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення», який стосується друкованих видань, подається така класифікація видань.
За цільовим призначенням:
– офіційне;
– наукове;
– науково-популярне;
– науково-виробниче;
– виробничо-практичне;
– нормативне виробничо-практнчне;
– виробничо-практичие для аматорів;
– навчальне;
– громадсько-політичне;
– довідкове;
– для організації дозвілля;
– рекламне;
– літературно-художнє.
За аналітико-синтетичним переробленням інформації:
– інформаційне;
– бібліографічне;
– реферативне;
– оглядове;
– дайджест.
За інформаційними знаками:
– текстове;
– нотне;
– картографічне;
– образотворче.
За матеріальною конструкцією:
– книжкове;
– журнальне;
– аркушеве;
– газетне;
– комплектне;
– буклет;
– карткове;
– плакат;
– поштова картка;
– книжка-іграшка.
За обсягом:
– книга;
– брошура;
– листівка.
За складом основного тексту:
– моно видання;
– збірник.
За періодичністю:
– неперіодичне;
– серіальне;
– періодичне;
– продовжуване видання [видання, що продовжується].
За структурою:
– серія;
– однотомне видання;
– однотомник;
– багатотомне видання; багатотомник;
– зібрання творів;
– вибрані твори [11, с. 3].
У свою чергу неперіодичні видання поділяються за інформаційними ознаками на такі: монографія, автореферат дисертації, препринт, тези доповідей (повідомлень) наукової конференції (з’їзду, симпозіуму), матеріали конференції (з’їзду, симпозіуму), збірник наукових праць, статут, інструкція, стандарт, прейскурант, паспорт, посібник, наочний посібник, практичний посібник, навчальний посібник, навчальний наочний посібник, навчально-методичний посібник, практичний порадник, підручник, хрестоматія, методичні рекомендації [методичні вказівки], курс лекцій, текст лекцій, конспект лекцій, навчальна програма, практикум, словник, енциклопедія, енциклопедичний словник, мовний словник, тлумачний словник, термінологічний словник, розмовник, довідник, путівник, проспект, каталог,альбом, атлас, афіша (оголошення), інформаційний листок, документально-художнє видання, науково-художнє видання, альманах, антологія.
Також подаються окремо види періодичних і продовжуваних видань: газета, громадсько-політична газета, спеціалізована газета, спеціальний газетний випуск, журнал [часопис], громадсько-політичний журнал, науковий журнал, науково-популярний журнал, виробничо-практнчний журнал, популярний журнал, літературно-художній журнал, реферативний журнал, бюлетень, нормативний бюлетень, довідковий бюлетень, рекламний бюлетень, бюлетень-хроніка, бюлетень-таблиця, статистичний, календар, табель-календар, відривний [перекидний] календар, календар книжкового типу, календар знаменних дат, експрес-інформація.
Натомість чинний стандарт (ДСТУ 7157:2010. «Інформація та документація. Електронні видання. Основні види та вихідні відомості»), який стосується безпосередньо електронних видань, подає таку типологію основних видів електронних видань.
За наявністю друкованого еквівалента:
– електронний аналог (копія, версія) друкованого видання;
– самостійне електронне видання.
За природою основної інформації:
– текстове (символьне);
– образотворче;
– звукове;
– програмний продукт;
– мультимедійне.
За цільовим призначенням:
– офіційне;
– суспільно-політичне;
– наукове;
– науково-популярне;
– популярне;
– виробничо-практичне;
– навчальне;
– літературно-художнє;
– релігійне;
– довідкове;
– видання для дозвілля;
– рекламне.
За технологією використовування:
– локальне;
– мережне;
– комбінованого використовування.
За характером взаємодії з користувачем:
– детерміноване;
– недетерміноване.
За періодичністю:
– неперіодичне;
– періодичне;
– продовжуване;
– оновлюване.
За структурою:
– одночастинне;
– багато частинне;
– серійне [12, с. 3-4].
Обидва стандарти подають класифікацію за цільовим призначенням і виділяють такі спільні види: офіційне видання, наукове видання, науково-популярне видання, виробничо-практичне видання, навчальне видання, довідкове видання, видання для організації дозвілля, рекламне видання, літературно-художнє видання та громадсько-політичне видання. Однак у типології електронних видань бракує таких видів: науково-виробниче видання, нормативне виробничо-практичне видання, виробничо-практичне видання для аматорів, але додано вид релігійні видання. Прикладом релігійного електронного видання є веб-сайт «РІСУ: Релігійнo-Інформаційна Служба України».
Електронні видання поділені за природою основної інформації, а друковані за інформаційними ознаками. Спільними є види: текстове видання та образотворче, опущено нотні та картографічні видання, хоча видається можливим випуск наприклад диску із записаними нотними текстами або картографічним матеріалом. У типології електронних видань додано також три нових види видань за природою основної інформації: звукове, програмний продукт та мультимедійне видання.
Звукове електронне видання – електронне видання, що містить цифрове подання звукової інформації у формі, яка дозволяє її прослуховувати [12, с. 2]. Наприклад аудіо книга: «Кобилянська Ольга — Оповідання. Новели (2011)».
Програмний продукт – програма або взаємопов’язана сукупність електронних програм, процедур, правил, а також документація та дані, призначені для постачання користувачеві [12, с. 2]. Приклад українського програмного продукту: «Українські Максими — прислів’я та приказки на кожен день» [39].
Мультимедійне видання – електронне видання, в якому рівнозначно та взаємопов’язано за допомогою відповідних програмних засобів існує текстова, звукова, графічна та інша інформація [12, с. 2]. Прикладом такого видання є мультимедійний посібник «Міжнародно-правова регламентація збройних конфліктів».
За періодичністю електронні видання типологізовані аналогічно до друкованих на такі види: неперіодичні, періодичні та продовжувані, додано такий вид, як оновлювані видання. Оновлюване електронне видання – електронне видання, що виходить через визначені або невизначені проміжки часу з однаковою назвою, кожен з наступних номерів (випусків) якого містить частину незміненої актуальної інформації з попереднього номера (випуску) [12, с. 4]. Прикладом цього видання може бути щотижнево оновлюваний електронний журнал «АВЕРС-Бухгалтерія».
За структурою електронні видання поділяють на одночастинні, багаточастинні та серійні, на відміну від друкованих, де подано такі типи видань за структурою: серія, однотомне видання, однотомник, багатотомне видання; багатотомник, зібрання творів та вибрані твори. Серійне електронне видання – електронне видання, що є частиною серії [12, с. 5]. Прикладом серійного видання є серія дисків «Електронний конструктор уроку».
За наявністю друкованого еквівалента електронні видання поділені на електронні аналоги (копії, версії) друкованих видань та самостійні електронні видання. Самостійне електронне видання не має друкованого аналога. Електронний аналог друкованого видання – електронне видання, що в основному відтворює відповідне друковане видання, зберігаючи розташування на сторінці тексту, ілюстрацій, посилань приміток, тощо [12, с. 3]. Проте лише на початку розвитку електронних видань вони були тісно пов’язані з друкованими, та з часом цей зв’язок помітно слабшає. Адже технології створення електронних видань постійно вдосконалюються, разом з удосконаленням засобів їх читання (перегляду). Принципи верстки електронних видань відрізняються від принципів верстки друкованих, тому створювати абсолютний аналог друкованого видання в електронному вигляді немає сенсу. Прикладом аналога друкованого еквівалента можна назвати літературний журнал «Реальність фантастики», який існує в друкованому вигляді та у вигляді CD-диску. Онлайновий журнал «Хочу Купить» – самостійне видання.
За технологією використання електронні видання типологізовано на локальні, мережні та комбіновані. Локальне електронне видання випускається визначеним тиражем на переносному електронному носієві. Воно призначене для персонального використовування на комп’ютері. Мережне електронне видання доступне користувачам через мережні засоби. Електронне видання комбінованого використовування призначене як для локального, так і для мережного використання [12, с. 3]. Таке визначення локальних електронних видань є абсолютно не логічним, адже існують електронні видання, призначені для використання за допомогою інших електронних засобів, окрім персонального комп’ютера, наприклад, за допомогою електронних книжок, аудіоплеєрів, телефонів тощо. Зокрема видання «Електронний конструктор уроку» підпадає під визначення локального, а будь-яка програма для мобільного телефону вже не зможе бути віднесена до жодного типу електронних видань за технологією використовування.
На відміну від друкованих, електронні видання поділені на два типи: детерміновані та недетерміновані, ще за однією новою ознакою — за характером взаємодії з читачем. Детерміноване електронне видання – електронне видання, параметри, зміст та спосіб взаємодії з яким визначені видавцем і не можуть бути змінені користувачем. Недетерміноване електронне видання – видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначає сам користувач за алгоритмом, заданим видавцем [12, с. 2]. Важливим є уточнення «за алгоритмом, заданим видавцем», тобто користувач не може вносити свої зміни та інформацію. Приклад детермінованого видання журнал «S.M.A.R.T» [2], який видається на диску, і має незмінний формат (вигляд) для кожного читача. Недетермінованим виданням можна вважати будь-яке видання-сайт, наприклад «КорреспонденТ.net» [24], де користувач має змогу налаштовувати інтерфейс відповідно до своїх уподобань, але в чітко визначений видавцем спосіб.
У державному стандарті «Інформація та документація. Електронні видання. Основні види та вихідні відомості» не подається класифікація електронних видань за аналітико-синтетичним переробленням інформації та за складом основного тексту, як це зроблено у відповідному стандарті для друкованих видань. Також немає класифікації за обсягом, хоча видається доцільним розробити таку класифікацію на основі показника обсягу місця, яке видання займає на носієві інформації, але така класифікація повинна розроблятись окремо для різних форматів видання. Проблема типології електронних видань за форматами ніяк не вирішується наявним стандартом, хоча друковані видання поділені за матеріальною конструкцією.
Отже, державний стандарт подає класифікацію електронних видань за такими ознаками: наявність друкованого еквівалента, природа основної інформації, цільове призначення, технологія використовування, періодичність та структура. Однак ця класифікація не є повною та достатньою і чекає на своє доповнення. Тому варто типологізувати електронні видання також за форматами, що є необхідним для визначення особливостей роботи редактора та верстальника з ними.
Таким чином, виходячи з наведених класифікацій електронних видань у ДСТУ 7157: 2010, можна виділити такі типи електронних навчальних видань, які загалом становитимуть електронний навчальний дискурс.
Електронні навчальні видання за наявністю друкованого еквівалента можуть собою являти електронний аналог (копію, версію) друкованого видання або бути самостійним електронним навчальним виданням. При чому останнім часом з активним розвитком інформаційних технологій електронні навчальні видання все більше набувають самостійного вигляду і перестають бути копією друкованого видання, адже відкриваються нові можливості в поданні інформації, налагодженні діалогу з реципієнтом завдяки новим технологічним можливостям електронного видання (гіперпосилання, вкладки, закладки, тестування з подальшою перевіркою тощо).
За природою основної інформації електронне навчальне видання може бути: текстове, образотворче, звукове, мультимедійне, програмний продукт.
За цільовим призначенням електронне навчальне видання можливо зарахувати лише до виду навчальних, оскільки інші різновиди (офіційне, суспільно-політичне, наукове, науково-популярне, популярне, виробничо-практичне, літературно-художнє, релігійне, довідкове, видання для дозвілля, рекламне) є взаємовиключними, і одночасно одне й те саме видання не може належати до різних видів.
Електронні навчальні видання можна також класифікувати за технологією використовування, і вони, як і будь-які електронні видання, можуть бути: локальні, мережні та комбінованого використання. Ймовірно, що найефективніше електронне навчальне видання мусить бути комбінованого використання, що дозволяє налагодити діалог із реципієнтом, водночас кожен окремий споживач такого інформаційного продукту може вступати в діалог з однодумцями, обговорювати питання, що цікавлять та отримувати швидку та ефективну допомогу в оволодінні певними знаннями.
За характером взаємодії з користувачем будь-які електронні видання поділяються на детерміновані та недетерміновані. Ця класифікація прийнятна для електронних навчальних видань, хоча ефективнішими видаються недетерміновані електронні навчальні видання – видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначає сам користувач за алгоритмом, заданим видавцем. Тобто реципієнт, що має отримати певну інформацію, кількість знань, може сам задавати обсяги цієї інформації, рівень складності, залежно від свого загальноосвітнього рівня та вже набутих до того знань. Адже, зрозуміло, що для поглибленого вивчення, наприклад, іноземної мови, яку вивчали в школі, студентам бажано запропонувати різний рівень її вивчення у ВНЗ, що робить процес навчання більш індивідуалізованим та ефективним, і в цьому якраз стануть у пригоді електронні навчальні видання недетермінованого виду.
За періодичністю електронні видання ділять на неперіодичні, періодичні, продовжувані, оновлювані. Для електронних навчальних видань найоптимальнішим видається останній різновид – оновлювані, що пояснюється можливістю постійно покращувати навчальне видання залежно від запитів реципієнта, бути з ним у постійному діалозі та якомога краще задовольняти його вимоги в отриманні якісного інформаційного навчального продукту.
За структурою електронні видання загалом та електронні навчальні видання зокрема поділяються на одночастинні, багато частинні та серійні, що обумовлюється швидше обсягом інформації та завданнями, які ставлять перед собою укладачі, аніж типом видань.
Отже, є усі підстави виділити серед електронних видань електронне навчальне видання як окремий різновид зі своїми власними характеристиками, ознаками та функціями. Саме електронне навчальне видання становитиме основу усього електронного навчального дискурсу як складного соціокомунікативного явища, яке поєднує в собі комуніката, комунікантів та текст (електронне навчальне видання), процес комунікації, обумовлений екстралінгвістичними факторами (знання про світ, досвід тощо).