Українська фразеологія знаходиться у стані безперервного розвитку, зникають застарілі, рідковживані вирази, з’являються нові, доповнюються та видозмінюються класичні. Як уже було зазначено вище, фраземи можуть бути традиційними, звичними для більшості носіїв мови, та авторськими. Причому останні бувають двох видів: ті, що вигадані безпосередньо автором і раніше не використовувалися (однак мають шанс перейти до розряду традиційних) або засновані на сталих, добре відомих виразах. Така видозміна називається трансформацією фразеологізму. Вона, на думку
О. О. Пономарева, ґрунтується на збереженні внутрішньої форми, нарізнооформленості та відносній стійкості. Наявність внутрішньої форми дозволяє відсвіжувати більш чи менш стертий унаслідок багаторазового вживання фразеологічний образ [10, 126].
Трансформація фразеологічних одиниць може бути різною за способами:
1) повна видозміна семантики (Не салом єдиним живе українець;
Як «підсолодити» дозволений плід?);
2) часткова видозміна семантики (Потрапила у жорна «ліквідації куркульства»; Їдять один хліб із вченими; Зрубити максимальний куш у кар’єрі);
3) контамінація – накладання двох або більше фразем одна на одну
(Зі світу по нитці… А своя-таки ближче до тіла; Як таке діло в руках горить, дух у п’яти лізе);
4) додавання авторського коментаря як другої частини вислову
(Як вказали на двері, лізьте у вікна; Де совість не мучить, там її просто немає);
5) синонімічна заміна компонентів (Як мед, то й діжкою; Чому стрімко дорожчає гречка небесна?)
6) антонімічна заміна компонентів (Хто закладе останній камінь; Вставайте з правої ноги);
7) поширення фразеологізму за допомогою нових компонентів (Воліли б знати, на чиїй вулиці чергове свято; Почала розкривати свої карти ще до початку вистави).
Здебільшого трансформація допомагає зробити вираз яскравішим, оригінальнішим і водночас таким, що розцінюється читачем саме як традиційна мовна одиниця. Нерідко її застосовують для досягнення іронічного ефекту. Надзвичайно часто це явище зустрічається у заголовках сучасних періодичних видань.