Виходячи з впливу вищеперелічених чинників, можна виділити такі ознаки класифікації підсистем управлінського обліку:
– за формою зв'язку рахунків управлінської і фінансової бухгалтерії: інтегровані й автономні;
– за оперативністю обліку витрат: підсистеми обліку минулих (фактичних) витрат і підсистеми обліку стандартних (нормативних) витрат (стандарт-кост);
– за повнотою відображення витрат в обліку: системи обліку повних витрат (попроцесна, позамовна, попередальна) і системи обліку скороченої собівартості (директ-костінг).
Залежно від форми зв'язку рахунків управлінської і фінансової бухгалтерії система управлінського обліку на підприємстві може будуватися з використанням інтегрованого або автономного принципу.
Інтегрована система взаємозв'язку рахунків управлінського і фінансового обліку грунтується на побудові плану рахунків об'єднуючого рахунки управлінського і фінансового обліку. Така система базується на функціональній ознаці класифікації рахунків: виробничі рахунки, рахунки адміністративних і збутових витрат, рахунки витрат і доходів від інвестиційної і фінансової діяльності.
Прикладом побудови інтегрованої системи рахунків управлінського і фінансового обліку є національний план рахунків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку і Інструкції з його застосування".
У цьому разі прямі виробничі витрати відображаються безпосередньо на рахунку "Виробництво", а непрямі накопичуються на рахунку "Загальновиробничі витрати" і наприкінці звітного періоду списуються на рахунок "Виробництво" виходячи з встановлених на підприємстві баз розподілу між об'єктами калькуляції (видами продукції, послуг, робіт).
Витрати підрозділів, які здійснюють невиробничі функції (управління, збут і т.д.), не включаються до виробничої собівартості продукції, а списуються на рахунок "Фінансові результати" в звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Автономна система обліку передбачає повну автономію управлінського обліку від фінансового обліку. Взаємозв'язок між ними здійснюється тільки за допомогою системи розподільних рахунків (розподіл первинних витрат і доходів за елементами).
Для такої системи характерні наступні риси:
– десяткова система кодування рахунків;
– поділ рахунків на балансові, фінансові рахунки витрати – випуск, забалансові рахунки, спеціальні рахунки управлінської бухгалтерії;
– метод обліку орієнтований на постійне зіставлення витрат і фінансового результату (за виробами, сегментами діяльності, центрами відповідальності);
– використання спеціальних синтетичних рахунків "Відхилення від спеціально встановленої собівартості і нормативних витрат" і "Відхилення, виявлені при бухгалтерській обробці даних", що дозволяють виявити відхилення у виробничому процесі і відхилення, які включаються в собівартість, виявлені при інвентаризації.
Перевагами автономної системи управлінського обліку є:
– можливість удосконалення системи обліку завдяки посиленню аналітичної даних управлінського обліку (у розрізі місць виникнення витрат, видів продукції, розрядів покупців);
– посилення контрольних функцій завдяки введенню спеціальних рахунків-екранів, що відображають взаємозв'язок між даними фінансового і управлінського обліку;
– можливість отримання постійної інформації у вигляді сум покриття (за системою неповної собівартості) і прибутку (за системою повної собівартості) в розрізі центрів відповідальності, видів продукції, сегментів діяльності;
– можливість інтеграції методів директ-костінгу і стандарт-косту за допомогою спеціальних рахунків відхилень і поділів в обліку змінних і постійних витрат;
– можливість здійснення угрупування витрат за статтями в розрізі зовнішніх і внутрішніх сегментів діяльності, центрів відповідальності і прибутку (на рахунках управлінського обліку).
Недоліком автономної обліку є трудомісткість ведення управлінського обліку, що пов'язано з необхідністю виконання двох планів рахунків: фінансового і управлінського обліку.