| Назва препарату | Доза (міліграми/доби) | Частота прийому в добу |
| Кардіоселективні | ||
| Без внутрішньої симпатоміметичної активності | ||
| Атенолол | 25-100 | 1-2 |
| Бетаксолол | 5-40 | |
| Бісопролол | 5-20 | |
| Метопролол | 50-200 | 1-2 |
| Небіволол | 2,5-5 | |
| З внутрішньою симпатоміметичною активністю | ||
| Талінолол | 150-600 | |
| Целіпролол | 200-400 | |
| Некардіоселектівні | ||
| Без внутрішньої симпатоміметичної активності | ||
| Надолол | 20-40 | 1-2 |
| Пропранолол | 20-160 | 2-3 |
| З внутрішньою симпатоміметичною активністю | ||
| Окспренолол | 20-480 | 2-3 |
| Піндолол | 10-60 | |
| З a-блокуючими властивостями | ||
| Карведілол | 25-100 |
b-адреноблокаторам надається перевага за наявністю наступних особливостей АГ: молодий і середній вік, ознаки гіперсимпатикотонії, ІХС, екстрасистолія, тахікардія, гіпертиреоз, мігрень, серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарду.
Характеристика сучасних інгібіторів АПФ
| Назва препарату | Терапевтична доза (мг/24 ч) | Частота прийому |
| Каптопріл | 50-150 | |
| Еналапріл | 2,5-40 | 1-2 |
| Трандолапріл | 1,25-5 | |
| Лізінопріл | 5-40 | |
| Цилазапріл | 1,25-5 | 1-2 |
| Раміпріл | 1,25-20 | |
| Квінапріл | 5,0-8,0 | 1-2 |
| Беназепріл | 2,5-5,0 | 1-2 |
| Фозінопріл | 10-40 | 1-2 |
| Спірапріл | 12,5-50 | 1-2 |
| Періндопріл (престариум) | 1,0-16 | 1-2 |
| Моексипріл | 7,5-15 |
Перевага інгібіторам АПФ надається в наступних ситуаціях: серцева недостатність, асимптомне порушення функції лівого шлуночку, ренопаренхімна АГ, цукровий діабет, перенесений інфаркт міокарду, інсульт або скороминущі порушення мозкового кровообігу, підвищена активність ренін-ангіотензін-альдостеронової системи.
Характеристика сучасних антагоністів рецепторів ангіотензину II
| Назва препарату | Добова доза (міліграм) | Частота прийому в добу (24 ч.) | Можливі поєднання |
| Ірбесартан | 1-2 | ||
| Лозартан | 50-100 | 1-2 | гідрохлортіазид (12,5-25 мг) |
| Телмісартан | 80-160 | гідрохлортиазид | |
| Валсартан | 80-160 | гідрохлортиазид (12,5-25 мг) | |
| Кандесартан | 8-16 | гідрохлортіазид (12,5-25 мг), амлодипін (5 мг) | |
| Епросартан | 400-800 | 1-2 |
Антагоністи рецепторів ангіотензину II мають переваги перед іншими препаратами в наступних випадках: діабетична нефропатія, серцева недостатність, непереносимість інгібіторів АПФ.
Характеристика основних антагоністів кальцію
| Препарати | Терапевтична доза (мг/24 ч) | Частота прийому в добу | |
| 1. Фенілалкиламіни | |||
| Верапаміл | 80-240 | 2-3 | |
| 2. Дігидропіридини | |||
| Адалат | 30-120 | ||
| Ніфедипін | 30-120 | 3-4 | |
| Нісолдіпін | 5-40 | ||
| Фелодіпін | 5-10 | ||
| Никардіпін | 60-120 | ||
| Амлодіпін | 5-10 | ||
| Ісрадіпін | 5-20 | ||
| Лацидіпін | 2-8 | ||
| Лерканідіпін | |||
| 3. Бензотіазепіни | |||
| Ділтіазем (кардил) | |||
| Ділтіазем пролонгованої дії | 180-360 | ||
Перевагу антагоністам кальцію слід надавати в таких випадках: середній і похилий вік, ізольована систолічна АГ, цукровий діабет, дисліпідемія, ренопаренхимні АГ, стабільна стенокардія, порушення периферічного кровообігу, суправентрикулярна тахікардія або екстрасистолія (дилтіазем, верапаміл).
Препаратами другого ряду є a1-адреноблокатори, алкалоїди раувольфии, центральні a2–агоністи, прямі вазодилататори.
Гіпертензивний криз– це раптове значне підвищення АТ від нормального або підвищенного рівня, яке майже завжди супроводжується появою чи посиленням розладу з боку органів-мішеней або вегетативної нервової системи.
Критеріями гіпертензивного кризу є: раптовий початок; значне підвищення артеріального тиску;поява або посилення симптомів з боку органів-мішеней.
Згідно з класифікацією кризів (робоча група Українського товариства кардіологів, 1999, 2004), залежно від наявності чи відсутності ураження органів-мішеней і необхідності термінового зниження АТ, виділяють:
1. Ускладнені кризи (з гострим або прогресуючим ураженням органів-мішеней – становлять пряму загрозу життю хворого, потребують негайного, протягом однієї години зниження АТ): інфаркт міокарда, інсульт, гостра розшаровуюча аневризма аорти, гостра недостатність лівого шлуночка, нестабільна стенокардія, аритмії (пароксизми тахікардії, миготливої аритмії, шлуночкова екстрасистолія високих градацій), транзиторна ішемічна атака; еклампсія; гостра гіпертензивна енцефалопатія; кровотеча.
2. Неускладнені кризи (без гострого або прогресуючого ураження органів мішеней – становлять потенційну загрозу життю хворого , потребують швидкого, протягом кількох годин, зниження АТ): церебральний неускладнений криз; кардіальний неускладнений криз; підвищення систолічного АТ до 240 мм рт.ст. або діастолічного АТ до 140 мм рт.ст.; значне підвищення тиску в ранньому післяопераційному періоді.
Тактика лікаря при гіпертонічних кризах
| Перша допомога (амбулаторно) Клонідін всередину або парентерально лабеталол всередину празозин всередину каптоприл всередину ніфедипин всередину адельфан всередину нітрогліцерин сублінгвально дибазол парентерально |
| Ускладнений криз |
| Неускладнений криз |
| Госпіталізація |
| Амбулаторне лікування |
| В/в інфузія: нітропрусід натрію, лабеталол нітрогліцерин триметафан пропранолол еналаприлат гідралазин |
| При прояві загрозливих симптомів – госпіталізація |