Артеріальна гіпертензія– це підвищення систолічного артеріального тиску до 140 мм рт. ст. і вище і або діастолічного артеріального тиску діастоли до 90 мм рт. ст. і вище, якщо таке підвищення є стабільним, тобто підтверджується при повторних вимірюваннях АТ (не менше чим 2 – 3 рази на різні дні впродовж 4 тижнів).
Гіпертонічна хвороба (есенціальна або первинна гіпертензія)– це захворювання, що характеризується високим артеріальним тиском при відсутності очевидної причини його підвищення.
Злоякісна артеріальна гіпертензія, або злоякісна фаза артеріальної гіпертензії, - це синдром, що характеризується високим рівнем артеріального тиску (як правило, більше 220/120 мм рт.ст.) з крововиливами і ексудатами в сітківці, набряком зорового нерва. Характерним (але не обов'язковим) є ураження нирок з розвитком уремії.
Виникнення і перебіг АГ тісно пов'язані з наступними чинниками ризику: вік, стать, спадковість, надлишкова маса тіла, аліментарні чинники (надмірне споживання солі, кави, вживання алкоголю), паління, психосоціальні чинники, соціально-економічний статус, низька фізична активність.
Класифікація АГ відповідно до рекомендацій Європейського товариства гіпертензії, Європейського товариства кардіологів (2003), Української асоціації кардіологів (2004) визначає ступінь АГ за рівнем АТ (по ступеню) і стадію АГ за ураженням органів-мішеней (по стадії).