Антиангінальну терапію вважають за ефективну, якщо вдається повністю усунити стенокардію або перевести хворого в I ФК із вищого класу при збереженні хорошої якості життя.
Для досягнення цілковитого антиангінального ефекту нерідко використовують комбінації різних антиангінальних препаратів. Проте у ряді випадків при сумісному вживанні двох антиангінальних препаратів їх дія не підсилюється, а, навпроти, може слабшати. Наприклад, при комбінованому призначенні нітратів і дигідропиридінових АК у 20–30% хворих антиангінальна дія знижується (в порівнянні із вживанням кожного з препаратів окремо), при цьому наростає ризик побічних явищ.
Застосування 3-х антиангінальних препаратів може виявитися менше ефективним, чим лікування препаратами 2-х класів.
Перед призначенням другого препарату слід збільшити дозу першого до оптимального рівня, а перед комбінованою терапією трьома препаратами необхідно випробувати різні комбінації 2-х антиангінальних засобів.
Якщо лікування двома препаратами не дозволяє добитися зменшення симптомів, то доцільно оцінювати можливість реваскуляризації міокарду. Вона також виправдана, якщо пацієнти віддають перевагу активному втручанню перед фармакотерапією. Хворих слід інформувати про необхідність прийому препаратів, поліпшуючих прогноз, незалежно від того, виконана реваскуляризація чи ні.
Успішна реваскуляризація міокарду не означає, що хворий вільний від прийому лікарських препаратів: 40% пацієнтів після коронарної ангіопластики потребують нітратів.