При мітральному стенозі виникають численні патологічні зміни, що приводять до глибоких перебудов основних життєвих функцій, що і служить причиною порівняно ранньої загибелі хворих, якщо не проводиться своєчасно хірургічна корекція у вигляді мітральної комісуротомії, протезування мітрального клапана або його пластики. Прогноз стає сприятливішим, якщо оперувати хворих якомога раніше.
Для прогнозу у хворого мітральною недостатністю має значення не тільки вираженість застійної недостатності кровообігу, але і стан міокарду лівого шлуночку, який можна оцінити за його кінцево-систолічним об’ємом. При нормальному кінцево-систолічному об'ємі (30 мл/м2) або його помірному збільшенні (до 90 мл/м2) хворі добре переносять операцію протезування мітрального клапану. При значному збільшенні кінцево-систолічного об’єму прогноз суттєво погіршується.
Прогноз аортального стенозу залежить від його вираженості. Основні, прогностично значущі симптоми - болі в серце, непритомність, ознаки лівошлуночкової недостатності. Тривалість життя після появу цих симптомів - в середньому 5 років, в 5 % всіх випадків - 10-20 років.
Тривалість життя хворих, навіть при вираженій недостатності аортального клапану, звичайно більше 5 років з моменту встановлення діагнозу, а у половини – навіть більше 10 років. Прогноз погіршується з приєднанням коронарної недостатності і серцевої недостатності. Лікарська терапія в цих випадках зазвичай малоефективна. Тривалість життя хворих після появи серцевої недостатності – близько 2 років. Своєчасне хірургічне лікування значно покращує прогноз.