Під час аудиторської перевірки можливо встановлення невідповідності між показниками звітності та реальним станом активів і зобов'язань або інше перекручення чи невідповідні відображення записів у реєстрах обліку. Такі невідповідності можуть бути кваліфіковані як шахрайство або помилка.
Викривлення у фінансових звітах можуть бути викликані шахрайством або помилкою.
Різниця між шахрайством і помилкою полягає в тому, що аудиторові необхідно впевнитися, навмисно чи ненавмисно виконана дія, що призводить до викривлення.
У поданій вище класифікації головне місце посідає шахрайство, його наслідкам присвячено окремий МСА 240 «Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства під час аудиту фінансових звітів».
Для аудитора важливі два типи навмисних викривлень:
– викривлення, що є результатом неправдивої фінансової звітності (навмисне викривлення);
– викривлення, що є результатом незаконного привласнення активів (крадіжка).
Згідно з МСА 240, можна виділити такі різновиди помилок:
– помилки у повноті відображення операцій;
– помилки в обґрунтуванні;
– помилки у періодизації;
– помилки в оцінці;
– помилки у записах;
– помилки, що повторюються;
– помилки, що пов’язані з необізнаністю у податковому законодавстві.
Як випливає з МСА, існують такі види відповідальності, які пов’язані із запобіганням і виявленням шахрайства та помилок для різних ланок персоналу підприємства (табл5.1):
Таблиця 5.1