Фактори, які впливають на формування загального плану
Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість на його основі підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст і розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.
Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань.
Розуміння аудитором бізнесу клієнта:
♦ головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;
♦ найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, враховуючи зміни, які, можливо, сталися після попереднього аудиту;
♦ розподілу обов'язків між керівництвом підприємства. Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю:
♦ методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувалися бухгалтерією підприємства;
♦ можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології аудиту;
♦ знань аудитора з питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.
Визначення ризиків і суттєвості:
♦ оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю — ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати і виявляти помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику невиявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, і визначення на підставі цього найважливіших напрямів аудиту;
♦ визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;
♦ імовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і виявлені ним раніше помилки;
♦ визначення складних бухгалтерських операцій, враховуючи ті, які виконувалися на основі суб'єктивної думки бухгалтера (нарахування резервів).
Види, час і повнота процедур:
♦ існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрями аудиту;
♦ вплив інформаційних технологій на процес аудиту;
♦ робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів.
Координація, керівництво, супроводження і нагляд:
♦ участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства);
♦ участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами;
♦ дислокація (місцезнаходження) підрозділів підприємства;
♦ підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їхній професійний рівень і стаж роботи.
Інші питання:
♦ можливість оперативного внесення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме найближчим часом;
♦ умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора, відносини підприємства із пов'язаними особами.
Обов'язковою умовою успішної діяльності будь-якого підприємства є планування. Це стосується не тільки аудиторських фірм, а й окремих аудиторів, котрі провадять аудиторську діяльність як приватні підприємці.
Нормативна база з аудиту (МСА 300 "Планування") регламентує лише порядок планування аудиторської перевірки, визначає порядок підготовки загального плану і розроблення програми проведення аудиту і не визначає порядок планування аудиторської діяльності. У літературі з аудиту питання планування аудиторської діяльності також майже не висвітлювалось. Ф. Я. Дефліз, Г. Р. Дженік, В. М. О'Рейллі, М. Б. Хірш у книзі "Аудит Монтгомері" дають таке визначення: "Планування — це процес здійснення рішень аудиторської стратегії" [68, с. 148]. Ідеться про планування аудиторської перевірки, а не про планування аудиторської діяльності, оскільки аудиторська діяльність не обмежується лише аудитом. В. С. Рудницький у своїй монографії "Методологія і організація аудиту" [ 138, с. 109] поділяє процес планування на два види: планування аудиторської діяльності та планування аудиту Й інших видів послуг. Проте першому виду планування приділено досить мало уваги, більш детально висвітлені питання планування аудиторської перевірки.
Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямах аудиту, виявлення проблем, які необхідно перевірити більш детально.
Згідно з даними провідних теоретиків та практиків аудиту, на планування в аудиті відводиться від 30 до 40 % загального бюджету часу, цей процес є досить трудомістким (він включає розробку стратегії, плану(ів), проведення розрахунків суттєвості, ризиків, вибірки, тестів, складання програм перевірки тощо).
Аудитор зобов’язаний чітко прогнозувати, контролювати і обліковувати процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури.
Загалом планування аудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки та планів за об’єктами, будову аудиторських програм та з’ясування аудиторських процедур і доказів, оцінювання об’єктів аудиторського контролю.
Для планування своєї діяльності аудитори України повинні користуватися положеннями МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів». Метою цього стандарту є встановлення положень і надання рекомендацій щодо дій та питань стосовно планування аудиту фінансових звітів.
Аудитор розробляє загальну стратегію виконання завдання аудиту (п. 8 МСА 300).
Після обрання стратегії аудиту аудитор починає розробляти детальний план аудиту (п. 11 МСА 300).
Аудитор повинен розробити план аудиту для зменшення аудиторських ризиків до прийнятно низького рівня (п. 13 МСА 300).
Планування є невід’ємною фазою аудиту, безперервним процесом, який часто починається відразу після виконання попередньої аудиторської перевірки (або у поєднанні з ним) та продовжується до завершення поточного завдання з аудиту.
Під час підготовки до аудиторської перевірки планується період конкретних дій і ті аудиторські процедури, які необхідно завершити ще до початку цієї перевірки.
Обсяг планування може змінюватися залежно від суб’єкта підприємницької діяльності, первинності чи повторності аудиторської перевірки, набутого досвіду аудиторської роботи з клієнтом і знання особливостей його діяльності (так, за умови співпраці з постійним клієнтом деякі процедури можна й не планувати).
При виборі клієнта необхідно враховувати його особливості залежно від організаційно-правових форм та від форм власності, а також від сфери діяльності. При цьому слід брати до уваги тривалість співпраці з аудитором або аудиторською фірмою. За цими ознаками споживачів аудиторських послуг можна об'єднати у відповідні групи. Класифікація клієнтів наведена на рис. 4.3.
Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямах аудиту, виявлення проблем, які необхідно перевірити більш детально.
Згідно з даними провідних теоретиків та практиків аудиту, на планування в аудиті відводиться від 30 до 40 % загального бюджету часу, цей процес є досить трудомістким (він включає розробку стратегії, плану(ів), проведення розрахунків суттєвості, ризиків, вибірки, тестів, складання програм перевірки тощо).
Аудитор зобов’язаний чітко прогнозувати, контролювати і обліковувати процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури.
Загалом планування аудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки та планів за об’єктами, будову аудиторських програм та з’ясування аудиторських процедур і доказів, оцінювання об’єктів аудиторського контролю.
Для планування своєї діяльності аудитори України повинні користуватися положеннями МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів». Метою цього стандарту є встановлення положень і надання рекомендацій щодо дій та питань стосовно планування аудиту фінансових звітів.
Аудитор розробляє загальну стратегію виконання завдання аудиту (п. 8 МСА 300).
Після обрання стратегії аудиту аудитор починає розробляти детальний план аудиту (п. 11 МСА 300).
Аудитор повинен розробити план аудиту для зменшення аудиторських ризиків до прийнятно низького рівня (п. 13 МСА 300).
Планування є невід’ємною фазою аудиту, безперервним процесом, який часто починається відразу після виконання попередньої аудиторської перевірки (або у поєднанні з ним) та продовжується до завершення поточного завдання з аудиту.
Під час підготовки до аудиторської перевірки планується період конкретних дій і ті аудиторські процедури, які необхідно завершити ще до початку цієї перевірки.
Обсяг планування може змінюватися залежно від суб’єкта підприємницької діяльності, первинності чи повторності аудиторської перевірки, набутого досвіду аудиторської роботи з клієнтом і знання особливостей його діяльності (так, за умови співпраці з постійним клієнтом деякі процедури можна й не планувати).
Перш ніж укласти договір на аудиторські послуги, аудиторська фірма (аудитор) повинна провести оцінку клієнта, оскільки непродуманий вибір клієнта може призвести до значних фінансових витрат, підриву репутації аудиторської фірми (аудитора). Для цього необхідно мати продуману систему вибору клієнтів. При виборі клієнтів необхідно пам'ятати про відповідальність аудитора та зважати на економічну ситуацію в Україні, коли більшість підприємницьких структур порушує чинні правила ведення бухгалтерського обліку, складання звітності, а інколи навмисне допускає порушення, які перекручують звітність та відомості про фінансово-майновий стан.